Не минуло і півроку від установчого собору Православної Церкви України та отримання нею томосу про автокефалію, як окреслився перший серйозний конфлікт довкола влади і повноважень у середині церкви. Що змушує симпатиків хвилюватись за майбутнє помісної церкви, а також дає привід для передчасних радощів усім недоброзичливцям.
Нагадаємо, що на початку травня колишній предстоятель Української православної церкви (Київського патріархату), а нині почесний патріарх помісної церкви Філарет заявляв, що УПЦ КП не ліквідована, та направив понад 60-ти єпископам ПЦУ запрошення на зустріч на бланках неіснуючого Київського патріархату. Але на святкування до Філарета приїхали лише 4 єпископи.
15 травня Філарет скликав велику прес-конференцію, в ході якої він озвучив журалістам свої претензії до нинішнього очільника ПЦУ Епіфанія, обраного на установчому соборі більшістю голосів.
Серед іншого він не погоджується з тим, як розподілена влада і повноваження в новоствореній ПЦУ та планує повернути у свої руки реальне управління церковними справами, зокрема і через відродження УПЦ(КП), тобто шляхом перегляду результатів об’єднавчого собору, що відбувся 15 грудня минулого року у Софії Київській.
Стає очевидним, що те, як надалі розгортатимуться події довкола помісної церкви, цілком і повністю залежить від того, чий бік займуть єпископи та архієреї ПЦУ, а також рядові священики і миряни.
«Без купюр» поцікавився, якою в цій ситуації є позиція Кропивницької єпархії ПЦУ, а також зібрав експертні коментарі людей дотичних до питань церкви в нашій області.
Владика Марк, єпископ Кропивницький і Голованівський:
«Насамперед, Кропивницька Єпархія є складовою частиною Православної Церкви України і звичайно, що визнає її предстоятелем митрополита Єпіфанія. Його обрав Об’єднавчий Собор, в якому, зокрема, і я був учасником. Це був Собор, на якому об’єднались три гілки православних в єдину помісну Православну Церкву України. Ми очікуємо, що на цій основі будуть об’єднуватися всі православні України. Перед цим були ліквідовані такі релігійні об’єднання як Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква. Я спілкувався з нашими священиками і позиція єпархії така: ми є в Православній Церкві України.»
При цьому владика Марк з великою повагою і пошаною відгукується про почесного патріарха Філарета, але зазначає також, що не розуміє і не поділяє його останніх заяв:
«Патріарх Філарет уже переріс посаду предстоятеля. Я вважаю, що розбирати якісь поточні справи церкви для нього вже було б певним пониженням статусу. В моєму уявлені, він мав би лишитись духовним лідером для всіх православних України. Це би мали бути повчання, поради, молитва, вболівання, означення головного тренду подальшого руху. На жаль, патріарх ще не до кінця сприйняв себе в такому служінні».
Значно жорсткіше з цього приводу висловлюється Віталій Останній, начальник управління комунікацій з громадськістю ОДА:
«Дуже добре, що ініціативи Філарета мають низьку підтримку серед духовенства. Ми бачимо, що його фактично підтримали лише кілька архієреїв, чиї єпархії знаходяться за межами України. В Україні його ніхто, принаймні відкрито, не підтримав. Тому його заяви – це виключно особиста позиція однієї людини.
Заяви ці недоречні та не сприяють розвитку української церкви, списати їх можна лише на вік людини».
Опинившись перед необхідністю зайняти позицію, практично всі архієреї ПЦУ, чиї єпархії розташовані на території України, окрім лише Єпископа Кримського, який фактично є громадянином Росії, змушені були проігнорувати запрошення взяти участь у святкуванні пам’яті святого священномученика Макарія, дати, яка в УПЦ(КП) мала особливе значення. Натомість церковні ієрархи планують зібратись 24-25 травня, на іменини Епіфанія, щоб засвідчити йому свою підтримку.
«Ми плануємо поїхати і підтримати його(Епіфанія – прим. «Без Купюр») і таким чином продемонструвати, що ми проти революцій чи бунтів. Нащо ділитися, щоб знову потім шукати єдності?! Ми вже віднайшли єдність, тож краще й далі рухатись в цьому напрямку», – каже владика Марк. – “Тому що є питання персоналій, а є питання майбутнього церкви і народу України. Для мене майбутнє народу України важливіше, ніж питання персоналій.»
Дії патріарха Філарета, на думку Віталія Останнього, загрожують помісній церкві перш за все іміджевими втратами, але не ставлять під сумнів її існування.
В тому, що теперішні події не призведуть до кризи в ПЦУ переконаний і Владика Марк. Він навіть висловлює сподівання, що все це може сприяти навпаки її укріпленню:
« Можливо, такі випробування навіть потрібні нам, щоб ми чітко визначились з тим чого хочемо, щоб Вселенський патріархат та світове православ’я побачили, що ми серйозно ставимось до здобутої автокефалії. Зрештою, я вірю, що в церкві діє Бог. І він кожного з нас використовує для блага.»
Недвозначною є також позиція члена єпархіальної ради, учасника установчого Собору та водночас директора Державного архіву Кіровоградської області Олега Бабенка:
«Неймовірно велика заслуга патріарха Філарета в розбудові української помісної церкви. Він мудрістю своєю і подвижницькою діяльністю крок за кроком наближав нас до її появи. За це йому хвала і шана. Якби не було створеного і піднесеного ним Київського патріархату, не відбулося б і Собору 15 грудня 2018 року, під час якого було проголошено помісну українську церкву під назвою Православна Церква України. Яка й отримала томос від Вселенського патріарха, тобто міжнародне визнання нашої української церкви. Я дуже люблю і поважаю Філарета як почесного патріарха нової церкви. Але предстоятелем для мене є Єпіфаній, якого ми обрали двотуровим голосуванням на об’єднавчому Соборі. І цей же Собор припинив існування Київського Патріархату, як релігійної організації.»
Наші співрозмовники висловили сподівання, що зрештою почесний патріарх Філарет знайде своє місце у новій церкві.
На нашу думку, навіть якщо цього не станеться, демарш патріарха Філарета, його дистанціювання від новоствореної церкви сприятиме навіть швидшому її визнанню іншими православними церквами, а також об’єднанню довкола неї всіх православних України.
Адже довгі роки вся пропагандистська потужність Московського патріархату була спрямована особисто проти Філарета, працювала на його дискредитацію і навіть демонізацію. І ці зусилля не були даремними. Значною мірою негативний імідж Філарета впливав і на ставлення до створеної його зусиллями церкви. Після такого гучного розриву з Філаретом, ПЦУ має шанс позбавитись і від негативного шлейфу «розкольницького» минулого, почати з чистого аркушу свою історію. Свідомо чи не свідомо, але навіть у такий провокативний спосіб Філарет радше діє на зміцнення церкви, якій він присвятив себе і яку тепер так боїться відпустити у самостійне життя.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: