Серед її клієнток багато жінок, які борються з онкологією або втратили волосся через алопецію. Всі вони готові чекати кілька тижнів і платити великі гроші за справжній витвір мистецтва від Таїсії Мальованої та її учениць. Буває, що звертаються і чоловіки, але все ж заради жінок. “Я хочу наскільки можливо полегшити випробування, через яке має пройти моя донька”, – передає слова батька онкохворої дівчинки майстриня. А починалася її місія робити жінок красивими у найважчі для них моменти – з особистого. Багато клієнток зойкали й не знали, як поводитися, побачивши перукарку, в якої практично немає волосся. Для Таїсії не стало проблемою прийняти себе такою, та це стало проблемою для оточення. І тоді кропивничанка, яку сама доля привела до одного з салонів Польщі, де нарощували волосся, вирішила за будь-яку ціну навчитися цьому й змінитися до невпізнаваності.
Відтоді Таїсія Мальована багато років виготовляє конструкції з волосся, хоча для необізнаних вони виглядають як перуки, а на людині – як її власне волосся. Але відмінність між перуками й виробами Таїсія не тільки в ціні і якості, а й у тому, що вони виготовляються для конкретної людини й на конкретний період. Про те, що привело її в цю специфічну сферу, Таїсія каже коротко “Моя голова”. Тільки після цього співрозмовник починає придивлятися і здогадуватися, що зачіска жінки – не її власне волосся. Це пояснює, чому її клієнти, а це переважно онкохворі або жінки з алопецією, готові платити як за норкову шубу і чекати понад місяць на виготовлення. Віднедавна справи пішли швидше, адже Таїсія виграла грант від держави “Власна справа” та взяла на роботу двох працівниць, яких паралельно й навчає майстерності чи то пак мистецтву робити людей з проблемами з волоссям красивими й впевненими в собі.
– В цю сферу мене привела моя голова. У людей таке уявлення про перукаря, що вони повинні мати відповідний вигляд. Це було така підніжка, коли прийшла клієнтка за рекомендацією й аж зойкнула побачивши мене. Й запитує: “А що з вашим волоссям?”. Я пояснила, що все нормально. Інша подумала, що я захворіла на онкологію, каже: “Пробачте, я не знала”. Бо я тоді помила свою накладку і була без неї. Адже всі знайомі знають. Я нічого не соромлюся. Я зрозуміла, що це виглядає так некомфортно для інших, що вони не можуть зрозуміти, жаліти мене чи ні, як зі мною спілкуватися і як я дожилася до такого.
З аналогічною реакцією оточення Таїсія стикалася і на професійних виставках.
– Коли ти ходиш вибираєш перукарські засоби, а в самої три пір’їни на голові. Я пробувала носити перуки, купувала самі різні, але мені вони тиснуть. Через це починає боліти голова. Крім того, головою покрутила чи сумку поправила – вона вже з тебе злізла.
Якось вона поїхала на запрошення свого товариша до Польщі й зайшла в салон, що спеціалізувався на нарощуванні волосся. У каталозі вона побачила, як виглядала людина до та після і поцікавилася у власниці, як це все відбувається.
– Я навіть подумати не могла, що це просто виріб. Салон це презентував як систему нарощування волосся. Аня, покажіть мені, як це робити. Я заплачу за навчання. Я не хочу бути антирекламою твого салону. Вона каже “Мені байдуже, що там хто думає і говорить. Головне, що ти знаєш свою роботу. Я працювала офіційно, вона була справді мною задоволена. Я вже, мабуть, пів року пропрацювала і нормально говорила польською. Я далі просила. Вона каже, ти сильно хочеш? Хороша новина в тому, що школєньовець може приїхати завтра, а погана, що тобі доведеться прийти на 8 ранку на роботу, а в тебе 12 годин починається змінами. Ця пані приїжджає зі штативами, головами, інструментами і засобами. І я зрозуміла, що нам в інституті все це показували. Просто не було тоді таких матеріалів, воно було інше, грубіше. Я дивлюся як на ікону. Я це все знаю, що мені просто треба знайти людину, яка це все зробить.
Коледж Київського університету технологій і дизайну. Я не продовжила контракт і повернулася в Україну.
Я приїхала додому і пішла в наш театр. Тут працювала тоді моя подруга людина, яку зараз працює в мене. Прошу її зробити мені цю накладку, а вона каже: “Тобі треба – ти й роби. Ти ж вчилася цього. А в мене гастролі. І я залишилася сам на сам. начебто приїхала з Польщі є шанс зробити так, щоб ніхто не зрозумів, що сталося. Після того, як вона мені нагадала, як то робити, і відмовила, я почала длубати то все сама. Зрештою, коли я зробила собі першу накладку, вона збилася і я її викинула.
Але в мене був час, коли мене після приїзду ніхто з колег не бачив до першого симінару. Коли ж я прийшла на симінар всі сказали “Клас!”. Вони зрозуміли, що я зробила пересадку. Аж поки я не сказала, що це накладка, що це просто виріб. Оскільки на скронях воно не задіяно, то ніхто не міг зрозуміти. Я зрозуміла, що я так буду жити. Я не планувала це як бізнес чи для когось. Просто знайшла для себе вихід. Просто клієнти почали казати “А можна так?”. І це вони почали передавати мій номер телефону.
Якось Таїсія поспілкувалася з журналісткою і та зацікавилася тим, що вона робить.
Система нарощення волосся – це повністю замінний протез. Він робиться на всю голову як перука. Робиться таким способом, наче кожна волосинка вбудована у шкіру голови. Перуку людина поносила, склала її. Вона може її перепродати. А система робиться за індивідуальними мірками. 99% відсотків, що на іншу голову вона вже не підійде. Коли дівчата хворіють на онко, я бачу, що їм не потрібно пропонувати систему. Бо коли починає відростати волосся, вже та система стає не потрібною, бо збільшується об’єм голови. Перука лояльніша, там може корегувати розмір. Система клеїться до волосся або до шкіри. Пропоную до шкіри, бо дуже складно знімати клей з волосся. Накладка – на ту зону, де потрібно замаскувати. Накладки бувають різні. Людям з волоссям я пропоную полегшений варіант, а в мене, якщо зовсім не стане волосся, то якщо алопеція і волосся взагалі не проростатиме, то це буде протез, виглядатиме як своє волосся, імітуватиме і воно буде клеїти. Людина прекрасно почуватиметься протягом 3-4 тижнів. Залежно від того, як там проростатиме пушок, або піт і сало розчиняє той клей. Можна купатися, приймати душ. Моя накладка не витримала тільки Сиваш – наше солоне рожеве море. Ось, після нього вона відклеїлася. Клей розчинився від солі.
Свої вироби жінка робить лише з натурального волосся, оскільки штучне збивається і його не можна завивати. На штучне не хочу витрачати час, бо його йде дуже багато, а воно зіб’ється за місяць.
Відколи Таїсія працює не сама, а з командою, то зараз вона може зробити накладку за два тижні. Також зараз ми пришвидшимося, бо я купила машину, яка допомагатиме нам то все збирати. Замовлень багато і ми не встигаємо. І те, що я планувала купити наступного року, я замовила вже зараз, тому що не встигаємо. Ще робитимемо пасма для об’єму, яке носитиметься під волоссям. Над накладкою 2-3 тижні, над системою – місяць. Якби це були люди, в яких набита рука. Оскільки навчає своїх працівника сама, їм потрібен час, щоб набути досвіду. Поки що втрьох, але будуть ще.
В середньому, щоб людина засвоїла взагалі пастижерну справу, потрібно пів року. Оскільки в нас немає такого часу. Ми вирішили, що розіб’ємо по операціях. Щоб розібрати одну – достатньо виявилося трьох тижнів. Але швидкість не набувається за такий час. Бо волосина може десь обірвалася, треба перечесати. Багато моментів, які не дають пришвидшитися.
Цією справою займається вже десять років. А перших працівників взяла на роботу лише у травні нинішнього року завдяки гранту. якщо все вдасться, я хочу робити більший асортимент товарів, бо не всім потрібні накладки й перуки. Ми можемо роботи накладні хвости чи пасма, просто для об’єму.
Жінка орієнтується на запити клієнтів, на те, що вони просять.
“От, прийшла до мене жінка і каже, що їде у відрядження. Мені потрібно три дні мати гарний вигляд. Яку я можу їй зробити зачіску, щоб вона протрималася три дні? Так само з виробами”.
На труднощі натрапляти при відключенні світла – це графіки.
За грантові кошти вона купила сауну для волосся. 70 тисяч за міжнародні кошти. Меблі за 250 тисяч. Чи вдається зберігати рентабельність. Поки що йду в графіку і в планах розвиватися, хоче створити ще два робочі місця. З перукарями складніше.
Мої дівчата були в шоці, коли звертаються чоловіки. Людина молода, ось він до і після. Оце порідіння волосся робить 5-7 років старше. Це як у людини немає зуба. Це людина вирішує свій біль і свою проблему. І люди мають виробити таке ставлення, якщо людині не комфортно і він може це виправити.
Перші люди пішли після Ліліного інтерв’ю. Перші були журналісти. Виявилося, що ЗМІ читають і дивляться. Соціальні мережі. Але я не люблю цього всього, я люблю працювати руками. Але реальність така, що треба це вміти.
Так само їй журналісти допомогли знайти вчителя. Вона написала в журнал і їй дали контакти вчителя з Маріуполя Наталі Дігтяр. Вона мені відмовила. Каже, куди ви їдете, у нас тут війна. це був 2014 рік. І я вирішила, що повинна взяти участь у конкурсі, де вона буде суддею. Тоді вона мені не відмовить в тренуванні. Я реєструюся на конкурс перукарського мистецтва, аби просто потрапити до неї. Блокпости – це було найстрашніше, що зі мною було. А я поїхала з перукарською валізкою, яка приковує до себе увагу. Мене кожен пост змушував його відкривати. Я взяла участь у конкурсі, щоб познайомитися. Потім були ще три конкурси й почалася війна. І я ускладнила завдання – відкрила студію.
Мит купили лампи від павербанка. Нас виручає, що великі вікна. У нас лампи від павербанків. Тобто можна автономно. Із усього у нас не включається від павербанків тільки фени, сауна і щипці. Бойлер якийсь час без світла. По максимуму ми постаралися добути все те, щоб працювати без електрики.
Про працівників. Люда – у неї дивне чуття. Я коли подалася на грант і думаю, де я братиму працівників і братиму людей, як їх вчитиму. А Люді не дзвонила тільки тому, що я не люблю красти майстрів. Як її заберу з театру, хто її замінить. І тут вона дзвонить і питає: “Таїчка, а в тебе немає якоїсь роботи для мене?”. Каже, що я в томилася і робити те, що я вмію. Тому один спеціаліст мені попався вже підготовлений. Вона працювала перукарем. Вона з інвалідністю і вже важко було бути на ногах. Близько 30 років пропрацювала в театрі. І перуки, і вуса, і зачіски, залежно, які завдання ставили. Рук було мало, тільки двоє і було дуже важко, а людей багато задіяно. вік і інвалідність, так склалося.
Олена – це моя клієнтка. В неї класна дитина. Олена подобається. А ще діти одногодки. Постало питання, де дитині вичтися. Ми вирішили рік перечекати, може, все закінчиться. Я хотіла, що мала хотіла працювати. А вона каже, а я. А ти хочеш. Вона каже – хочу. найкоротша історія. Вона має дуже багато посидючості. Одна дівчинка посиділа, встала і пішла. Каже, я вже бачу, що це не моє.
Ще одна працівниця – перукар, її зараз немає. Тому роблю я. Що найважче в цій сфері – найважче і найстрашніше почати. Так само все почалося з Люди.Каже, мені треба перука. У неї хімічні опіки, ми їй відростили волосся. Чому ти не відкриєш студію, чому не зробиш рекламу. Каже, давай я тебе познайомлю. Вона познайомила з Антоніною Борисівною. Я навіть КВЕДів не знаю. Вона така завзята, дзвонить через дві години. Вона мене познайомила з Алокілі. Познайомила на бізнес-гру і давайте знайомитися. Розкажіть про себе. Я перукар, на жаль, лисий. Я знімаю свою накладку. Я хочу відкрити власну справу. Чому ви не з нами. Вона мудра в хорошому плані, де буде спілкування з людьми, які надихнуть. Мені передзвонили, я розказала . Мене надихнуло, що в мене вірили більше інші, ніж я сама в себе. я б сама не почала, найважче почати. найстрашніше, що вироби, які ти будеш робити коштують, як норкова шуба, і що вони не на на 20-30 років, а на рік, два, десять.
До мене один чоловік подзвнив і каже, у дитини діагноз. Нам потрібна допомона. Я йому пояснюю це, а він каже. Я на все готовий, аби тільки моя дитина легше пройшла всі ті випробування. І це той момент, коли важко тобі чи не важко, віриш ти в себе чи не віриш, ти встаєш і робиш те, що маєш робити. найважче це почати. Потім вже шкода, бо ти купу вклав. І є колектив, який підживлює ідеями. А далі наче згори біжиш.
я навіть не уявляла, перші до кого я пішла, що ви мені можете запрацювати, вони працюють в кіно і телебаченні. Вони дивляться і кажуть, за двадцять років ми не бачили ні спецальності ні людини, яка б хотіла. Коли почала спілкуватися, вони мені купу ідей накидали. А давайте створимо заявку. Вони настільки кинулися на допомогу. Що є люди, які розуміють цей біль. Ми вам там і там допоможемо. така співпраця надизхада. Людмила вікторівна, перш ніж щось зробити – двзоніть мені. Можу подзвонити пізно ввечері навіть. Я узнаю і передзвоню. Бо зазвичай з державною структурою – е помилуйте. а тут такого не було. Коли Зеленський приїжджав, то нас запросили і то як можна вирішити, бо різні бізнеси. Ми між собою поспілкувалися, дуже корисний досвід. Я приємно, що з державною структурою вдалося нормально комунікувати.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: