Те, чого вже давно вимагала від влади громадськість, сьогодні, 15 жовтня, сталося – вперше за роки війни кропивничани змогли віддати останню шану загиблому герою в центрі міста. Але ініціатива належить не міському керівництву. Зустріч траурного кортежу на в’їзді в місто, супровід автоколони з синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами, патріотичне озвучення під час руху, а також живий коридор біля площі Героїв Майдану організували побратими загиблого військового, громадського активіста Олексія Назарчука з ВО “Свобода”.
Обласна організація Всеукраїнського об’єднання “Свобода” напередодні оголосила про збір та формування колони о 7:30 біля вʼїзду в місто зі сторони кафе “Ліана”, біля знаку «Кропивницький». А також оприлюднила детальний маршрут траурного кортежу, його зупинку близько 9 ранку навпроти центральної площі міста та закликала прийти туди всіх небайдужих.
Віддати останню земну шану Герою у вказане місце прийшли сотні кропивничан. До автоколони, що супроводжувала тіло Олексія через усе місто до Алеї почесних воїнських поховань на Далекосхідному кладовищі приєдналися десятки авто з прапорами. Тим самим громадськість міста продемонструвала владі приклад самоорганізації та вдячності. А рідні загиблих військових в коментарях під дописами про сьогоднішню подію висловлювалися на підтримку такої церемонії прощання, дехто з них висловлював жаль, що прощання з їхніми рідними було організовано по-іншому.
“Світла пам’ять Герою! Отак повинні проводжати всіх Героїв!”, – написала під дописом міської ради дружина загиблого військового Максима Наточия Ірина.
“Я дуже сподіваюся, що в міської влади після цього прокинуться якісь людські риси, і вона дозволить і надалі прощатися з нашими захисниками достойно”, – написала громадська активістка Надія Паливода.
Вона також пригадала відмовки міської влади, чому не можна організувати прощання з Героями в центрі.
“Весь цей час міська влада не дозволяла цього робити, а бійців ховали по тихому далеко на краю міста. Пояснення були дуже дивні: “якщо один проїде, то й інші захочуть”, “а як на кортеж дивитися людям, чиї близькі воюють?”, “а якщо в скупчення людей прилетить ракета?” Були депутатські запити, була петиція (яка набрала голосів), були неодноразові обурення громади. Але міська рада так дозволу й не дала”, – зазначила вона.
Як повідомляли раніше, заступник міського голови Олександр Мосін наприкінці минулого року також заявив під час брифінгу, про який не знали більшість журналістів, що проти прощання в центрі з міркувань безпеки виступають самі ж військові й правоохоронці. Однак, як тоді з’ясував “Без купюр”, в поліції області про таку свою начебто позицію довідалися після того, як заяви посадовця поширили ЗМІ.
Також цьогоріч на одній із сесій міської ради депутатка Ольга Ковальова-Алокілі просила розглянути звернення нардепа Олександра Дануци про перенесення церемонії прощання з героями в центральну частину міста, на що секретар міської ради Олег Колюка заявив, що рідні загиблих мають змогу вирішувати це самі. Однак за словами родин, з якими спілкувалися наші журналісти, їм ніхто не пропонував інших варіантів для прощання крім Далекосхідного кладовища. Це підтверджує і коментар у Фейсбуці дружини полеглого героя.
“Чому наших ГЕРОЇВ і мого чоловіка везли кущами, ховали? Тому що вони прості люди? Сором Вам Кропивницький, що ділите ГЕРОЇВ на бідних та багатих, на простих та крутих. Воюють вони однаково, гинуть, на жаль, теж однаково”, – написала Олена Корнілова-Молчанова.
Тому чин прощання з Олексієм Назарчуком може стати прикладом для інших та переломним моментом у традиції вшанування Героїв у нашому місті. Нагадаємо, що мікрофони й шатро для рідних від дощу і сонця на церемонії прощання, яке організовує влада, теж з’явилися не відразу, а лише коли влітку минулого року на це звернула увагу авторка електронної петиції щодо зміни процедури прощання з військовими Зоя Лебідь. Можливо, сьогоднішня подія змусить владу виконати й інші пункти петиції.
Довідково:
За інформацією Кропивницької міської ради, Олексій Назарчук народився 30 березня 1997 року в селі Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області. Коли Олексію виповнилося 7 років родина переїхала до Кропивницького. Олексій навчався у загальноосвітній школі № 26, нині – Ліцей «Нова українська школа». Закінчив професійно-технічне училище №12 міста Знам`янки за спеціальністю «помічник машиніста тепловоза».
Пройшов військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після служби працював в будівельній фірмі «Оліс-груп», далі – головним сироваром в сироварні «Лісова коза». Очолював Кропивницький осередок молодіжного військово-спортивного товариства «Сокіл». Був прихильником ВО “Свобода”.
Цьогоріч вступив на заочну форму навчання до Центральноукраїнського національного технічного університету, на кафедру машинобудування, мехатроніки й робототехніки. Був активним учасником вболівальницького руху футбольного клубу «Зірка». Цікавився українською та античною історією, скандинавськими традиціями.
На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Олексій був за кордоном, але відразу ж вирішив повернутися та захищати рідну землю. Долучився до батальйону «Карпатська Січ». Разом із побратимами брав участь у звільненні Київщини. Згодом приєднався до 5-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України, боронив Донеччину.
Служив на посаді командира відділення взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки. У серпні 2023 року отримав поранення і знову повернувся в стрій.
Нагороджений відзнакою Київського міського голови «За сприяння обороні Києва», відомчою відзнакою Міністерства оборони України «За жертву крові в боях за волю України». За самовідданість і стійкість виявлені під час проходження військової служби отримав почесну відзнаку командира військової частини – перстень «Вірність і честь». Мав статус ветерана війни.
Молодший сержант Олексій Назарчук з позивним «Фріц» загинув 9 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області.
Йому було лише 27 років…
Головне фото – пресслужби Кропивницької міської ради
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: