Сьогодні, 23 листопада, у Кропивницькому попрощалися зі зв’язківцем УПА, учасником повстанського руху під проводом Степана Бандери Семеном Климовичем Сорокою. На 90-му році життя він пішов із життя у символічний день – День Гідності і Свободи, 21 листопада.
Пoпрoщатися дo храму св. Вoлoдимира, Українськoї автoкефальнoї правoславнoї церкви з Семенoм Сoрoкoю прийшлo кілька сoтень крoпивничан, учасників патріoтичних грoмадських oрганізацій, представники міськoї влади.
Яким був життєвий шлях Семена Климовича нагадав присутнім Сергій Запорожан, керівник відділу внутрішньої політики міської ради Кропивницького.
– Семен Сорока підлітком приєднався до Української повстанської армії, був зв’язковим під псевдо Ясен. Ясно, що на теренах Західної України, де правила радянська влада, таких людей постійно переслідували, тримали під ковпаком. У 1952-му році був заарештований і Семен Климович Сорока. Отримав 25 років таборів. Звідти була організована втеча. 3 тисячі кілометрів протягом 5 з половиною місяців він пішки добирався до рідної домівки. Мама йому потім сказала, що не сподівалася його побачити тут. Але він не припинив боротьби й по Рівненщині, Львівщині, Волині шукав побратимів. Переховуючись від переслідувань він переїхав на Кіровоградщину, з якою на багато років пов’язав свою долю. Коли почалася відлига, він почав надолужувати те, що втратив у юності – вчитися на вчителя-біолога й хіміка. Спочатку в Кіровоградському педагогічному інституті, а потім у Київському університеті ім. Т. Шевченка. На Кіровоградщині він вчителював з відомим педагогом Василем Сухомлинським, але все одно, весь час перебував під капком правоохоронних органів. Тому роботу потрібно було покинути. З 70-х років він працював газозварником у будівельних організаціях. Із кінця 80-х років багато хто із вас почав бачити його серед учасників мітингів рухівців, національно-демократичних товариств, які наближали час, коли здійсниться найзаповітніша мрія Семена Климовича – проголошена незалежна, соборна, самостійна Україна.
Справді, з того часу, не було жодного заходу, в якому б не брав участь Семен Климович зі своїм упівським червоно-чорним прапором, завжди йшов попереду урочистої колони.
– Він нас навчав, як своїх власних онуків. Ми завжди знали, що наскільки він щирий у своїй привітності, настільки він і рішучий у боротьбі за найцінніше. А найцінніше, як він вчив, це – Бог, Україна, родина. Він завжди вів нас уперед, був нашим натхненником, стоячи поруч, і, навіть, попереду. Він згорів, для того, щоб не згасли ми. Ясен – в строю. Слава Україні!, – так згадував Семена Сороку Геннадій Маламен, учасник молодіжної патріотичної організації «Сокіл».
– Семен Сорока завжди боровся за волю України. Бандерівці вмирали за нашу незалежність або молодими, або доживали до такого почесного віку, як наш покійний. Семен Климович мав достойний вік, але й стражденне життя. Сьогодні ми почули багато похвальних слів, про те, яким треба бути на цій землі, як треба прожити життя: чесно, порядно, прямо, – зазначив Василь Бондар, письменник, літературознавець, відомий громадський діяч.
Коли присутні прощалися з Семеном Сорокою, від одного з поривів вітру з флагштоку злетів червоно-чорний прапор, накривши труну з його тілом.
Відшкодування на поховання взяла на себе міська влада.
Пoхoвають Семена Сoрoку на малій батьківщині – на Рівненщині, у селі Кричильськ Сарненськoгo райoну.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: