Соціальна працівниця Обласного благодійного фонду “Повернення до життя” Валерія Горбачова передає на фронт антиретровірусні препарати, простіше кажучи — ліки проти ВІЛ, п’ятьом військовим із нашої області. Бо позитивний ВІЛ-статус не завжди є підставою для звільнення від військової служби, а антиретровірусна терапія допомагає їм контролювати вірусне навантаження на організм і підтримувати стан здоров’я. Юристи ж вважають, що хворих із таким діагнозом значно більше, ніж офіційно відомо. Оскільки тестування на ВІЛ під час проходження військово-лікарської комісії є добровільним і багато хто ним нехтує. Водночас не всі, хто знають про свій статус, наважуються розповідати про нього військовим медикам і фронтовим побратимам через негативні суспільні стереотипи чи травмувальний досвід. Чим це небезпечно, як отримують антиретровісну терапію на передовій наші захисники та про нюанси мобілізації людей з ВІЛ – “Без купюр” напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом поцікавився у тих, хто їм допомагає.
– Ще на початку війни мені телефонували хлопці й запитували, що треба зробити, щоб їх узяли до ЗСУ, — розповідає соціальна працівниця Валерія. – Вони переживали через діагноз. І справді декого з них через це не мобілізували. Але було й навпаки. Чи не вперше в житті я побачила людину, яка зраділа, почувши його. Чоловік з одного віддаленого куточка Кіровоградщини 1977 чи 1978 року народження.
Він, за словами Валерії, міг би й не дізнатися про свій статус, якби не потрапив до лікарні зовсім з іншої причини. Там його дообстежили й виявили ВІЛ.
За словами керівниці Кіровоградського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Галини Божок, придатність людини з ВІЛ до військової служби визначає військово-лікарська комісія. Це, зокрема, залежить від ступеня захворювання.
– Для цього обласний СНІД-центр надає ВЛК відповідні акти обстеження хворого, — пояснює лікарка. – Під час воєнного стану при першому й другому ступенях ВІЛ людина може бути мобілізована, на відміну від третього і четвертого.
Юрист Євген Гурницький з ГО «Територія успіху», на базі якої працює приймальня Української гельсінської спілки з прав людини, наголошує, що непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально. І військово-лікарська комісія повинна ретельно враховувати всі особливості діагнозу, аби не допуститися помилки. Бо на сьогодні відомі випадки, коли колеги Євгена з УГСПЛ в інших областях фіксували помилкові висновки ВЛК.
“Якщо мова йде про ВІЛ-позитивних, то питання регулюється Положенням про військово-лікарську комісію в ЗСУ, затвердженим МО України від 14.08.2008 №402. Стаття 5 передбачає серед підстав для виключення з військового обліку різні клінічні стадії ВІЛ. Тому під час медичного огляду військовослужбовців із ВІЛ-статусом обов’язково оглядає інфекціоніст, проводяться необхідні дослідження. А загалом у всіх військових медичних закладах керівники повинні призначити відповідальних за тестування на ВІЛ, які попередньо пройшли відповідну фахову підготовку. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ” передбачає, що таке тестування проводиться добровільно. Тобто за умови, що людина дає на це усвідомлену згоду”, – підсумував Євген Гурницький.
Щодо ризику передачі ВІЛ під час медичної допомоги в зоні бойових дій через контакт із кров’ю хворого, то за словами Галини Божок, людина має попередити медиків про хворобу. Однак у МОЗ підстрахувалися.
– Є наказ міністерства, що медики повинні працювати з усіма пацієнтами, як з потенційно інфікованими ВІЛ, – розповіла лікарка.
Самі ж інфіковані до всього ризикують ще й опинитися в умовах, коли немає можливості приймати антиретровірусні препарати.
– Імунітет, звісно, все одно діє, але при цьому підвищується вірусне навантаження на організм і погіршується самопочуття, – пояснює співрозмовниця.
Щодо забезпечення ліками, то завдяки Глобальному фонду з боротьби зі СНІДом і централізованим закупівлям із державного бюджету, ні в медиків, ні в пацієнтів нарікань немає.
– На сьогодні головна проблема — це доставка. В межах області ми проводимо акцію і надсилаємо хворим препарати “Новою поштою”. Зараз є можливість видавати їх навіть на пів року, а в окремих випадках — і на 9 місяців, — розповіла директорка медичного закладу.
Передавати антиретровірусні препарати на фронт, значно складніше.
– Коли скрізь працювала “Нова пошта”, то особливих проблем із доставкою не виникало, — каже вже знайома нам соціальна працівниця Валерія. – Раніше була біда, що ліків катастрофічно не вистачало і їх давали тільки на місяць. Тоді ми не могли одним дати більше, щоб інші не лишилися без препаратів. А на сьогодні в нас великий запас, але коли в зоні бойових дій закрилися поштові відділення, то довелося бігати по волонтерах, пересипати ці ліки в баночки з-під вітамінів, щоб ніхто не довідався, від чого вони. Або домовлятися про інші способи. Був випадок, що дзвонять: “Сьогодні через дві години відправляють посилку”. Кажу: “Все! Зрозуміла. Жодного слова, більше”. Біжу. Або телефонують, щоб передала через побратимів. Словом, знаходимо вихід разом.
Але є й інші випадки, коли хворі відмовляються від терапії.
– Був хлопець, який з 2015-2016 року на війні. Десь у 2018-ому в нього в госпіталі виявили ВІЛ. Його це шокувало, він не міг повірити, — розповідає Валерія. – Я йому почала пояснювати, що, можливо, це сталося, коли йому надавали допомогу при пораненні. Адже різне буває. Та він пропив ліки кілька місяців, а потім покинув і перестав виходити на зв’язок. Недавно ми зустрілися в іншій лікарні. Я його впізнала, і він мене. Звернула увагу на його депресивний стан. Пропонувала пересилати ліки, шукати можливості. На що він відповів, що не бачить сенсу лікуватися, бо його все одно рано чи пізно вб’ють.
Найскладніше завдання для Валерії в таких ситуаціях знайти правильні слова підтримки й переконати, що сучасні препарати, за умови регулярної терапії, дозволяють повноцінно жити. Що сьогодні з ВІЛ навіть можливо народжувати здорових дітей. Здається, і цього разу їй вдалося знайти потрібні слова. Її незговірливий знайомий таки пообіцяв, що якщо повернеться живим, то почне лікуватися.
– Давай, не ЯКЩО повернешся, а КОЛИ повернешся, — поправила його дівчина і чекає на зустріч після перемоги.
Та якщо ви відповідально ставитеся до свого здоров’я і хочете пройти експрес-тест на ВІЛ, — Валерія та її колеги з фонду “Повернення до життя” допоможуть з цим безкоштовно, а також гарантують анонімність та соціальний супровід. Звертайтеся в Кропивницькому за адресою — вулиця Архітектора Паученка, 51/44, 066 319 72 61.
Отримати кваліфіковану медичну допомогу й антиретровірусну терапію ви зможете в обласному СНІД-центрі — вулиця Комарова, 1, телефони – 052-237-01-88, 067-819-15-66.
Можливо, рішучості комусь додасть статистика жовтня від Центру громадського здоров’я МОЗ України, згідно з якою в Україні офіційно зареєстрували 998 нових випадків ВІЛ-інфекції, на Кіровоградщині – 68. У 205 пацієнтів діагностували СНІД, 112 людей померли від СНІДу. Більшість, 651 людина, інфікувалися статевим шляхом, 317 – парентеральним, тобто через введення в організм лікарських препаратів або наркотиків.
Інфографіка help24.org.ua
Громадська приймальня Української гельсінської спілки з прав людини — УГСПЛ у Кропивницькому працює на базі ГО “Територія успіху” та безкоштовно надає людям із ВІЛ юридичні консультації. Місце і час особистого прийому потрібно узгоджувати за номером телефону 099-360-22-56.
Словом, міцного вам імунітету, але контакти небайдужих і фахових людей (дивитися вище, – авт.), про всяк випадок, збережіть.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: