Тиждень у Кропивницькому минув у довколалітературних скандалах. Однією з причин став недогляд наділених владою і повноваженнями осіб, що мало не призвів до серйозної ганьби і символічного вивершення ідеології агресора.
Читайте також: Слова Путіна в книзі, яку відзначили премією імені Є. Маланюка
Про те, чи мусять члени журі літературних конкурсів читати довірені їм для оцінювання тексти спілкуємось з Вікторією Поліщук, бібліотекарем філії №19 Центральної міської бібліотечної системи, членом журі літературного конкурсу «Напишіть про мене книжку».
Щороку цей літературний конкурс відкриває цілу плеяду нових імен в дитячій літературі і стає для них значним поштовхом до розвитку, адже перемога означає і широку промо-кампанію і вихід друком книжки. Практично «Золотий квиток» і доленосна можливість. А де можливості там, зазвичай гуртуються і пристрасті. Але не в цьому випадку. То в чому ж секрет?
Але певно варто повернутись до початку.
Вікторіє, розкажи як ти стала членом журі конкурсу «Напишіть про мене книжку»?
У травні 2018 року мені зателефонув Іван Андрусяк і запропонував стати представником спільноти бібліотекарів у журі конкурсу. Насправді, ми давно як бібліотека товаришуємо і з паном Іваном і з видавництвом «Фонтан казок». Щороку, вони в рамках ініціативи «Літфонтан» приїздять до нас у гості. І, таким чином, наші юні читачі познайомились особисто з багатьма сучасними популярними письменниками, зокрема і з тими чиї твори вони вивчають у шкільній програмі. Я від початку стежила за конкурсом «Напишіть про мене книжку», читала всі книжки, що виходять у цій серії за результатами конкурсу. І, звісно, дуже зраділа пропозиції стати членом журі, бути частиною цієї крутої команди, яка знаходить кращі тексти, що потім стають улюбленими книжками для дітей по всій країні.
Хто ще входить у журі?
Вчитель, письменник, редактор, літературний критик і бібліотекар.
Всі, хто так чи інакше працює з книгою для дітей. Хіба, що батьки не представлені окремо, адже дехто з членів журі є батьками дітей шкільного і дошкільного віку. Тобто наших читачів.
Але поряд з тим, що для мене це була велика честь, це ще й велика відповідальність. Адже коли рукописи-переможці вийдуть друком, я, як бібліотекар потім радитиму ці книжки своїм читачам. А для мене дуже важливо, щоб книга сподобалась дитині, щоб вона її прочитала і прийшла знову, за новими рекомендаціями та книжками.
Скільки всього тобі довелося прочитати сторінок рукописів?
Всього на конкурс прийшло 180 рукописів, об’ємом від кількох сторінок до 600 тисяч знаків.
Об’єм вочевидь залежав від номінацій. Якими вони були?
У 2018 році конкурс проходив у трьох номінаціях: «Добрі казки» – це твори для наймолодших, «Добрі пригоди» – для молодшого шкільного віку і «Книжка про мене» – це вже твори для підліткового віку і це вони були найоб’ємнішими. Хоча і казки часом були чималенькі за обсягом.
На кожного члена журі у першому турі припало по 75 рукописів. У першому турі, твори читали й оцінювали по два члени журі. Якщо рукопис набирав від 8 до 10 балів він проходив у другий тур і його читали уже всі члени журі.
Чи повинен, на твою думку, член журі повністю прочитувати оцінюваний твір? Чи прочитувала ти всі довірені тобі твори?
Особисто за себе можу сказати, що я усі довірені мені рукописи і першого і другого турів прочитувала повністю. Від першої до останньої сторінки. Це також відповідальність і перед автором, який подав свій твір і переживає за кожну оцінку. Я навіть переконана, що кожен член журі повинен прочитувати твори, які оцінює.
Хоча, знову ж, іноді це і досить об’ємні твори. У мене був рукопис на 600 тисяч знаків, це був текст який не зовсім легко було читати, не скажу що він був досконалим. Там над ним треба було багато ще працювати, щоб з того вийшла книжка.
Але мені сподобався сюжет, тому я поставила цьому тексту високий бал і він пройшов у другий тур, але переможцем не став.
Але ти змусила всіх членів журі його прочитати..
Так, всі члени журі мусили читати цей величезний текст. 
Чи були спроби старших членів журі вплинути на твої оцінки?
Ні, мені ніхто не телефонував, не писав. Не було жодних розмов про те, що комусь треба занизити, чи завищити оцінки, когось протягнути.
Для мене аж дивовижно, що наскільки все чесно і правильно. Тому що я знаю, що деякі члени журі всеукраїнських конкурсів можуть казати: “Я прочитав три рядки і далі не читатиму, я вже й так склав своє враження”. А також знаю про випадки, коли журі сидять перебирають рукописи за принципом – цього я не знаю, тож не будемо читати, а цього знаю, тому подивимось, що він написав.
Усі розуміють що таке є. Але у випадку з «Напишіть про мене книжку», все було чесно і прозоро, і дійсно відповідально. А для мене це дуже важливо.
Я не бачила якихось претензій до членів журі, не чула про якісь скандали довкола конкурсу. Але можливо хтось писав вам у приватні повідомлення зауваження, погрози?
Мені не приходило жодного дзвінка, жодного повідомлення.Можливо тому, що через анонімність для журі всіх творів, особистий фактор просто відсутній.
Прізвища авторів знає лише адміністратор конкурсу. Ми отримуємо лише текст з назвою і номінацією. Між членами журі випадковим чином розподіляються рукописи і надсилаються на пошту електронну.
Потім ми виставляємо свій відгук на сторінку конкурсу у фейсбуці під своїм іменем. І також оприлюднюємо свою оцінку. Ми можемо бачити відгуки і оцінки інших членів журі. Але до кінця конкурсу і визначення переможців, не знаємо кому належить рукопис. При цьому, оприлюднюються лише прізвища авторів творів-переможців.
Автори самі себе якось оприявнюють потім?
Було кілька коментарів імовірно від авторів, які висловлювали подяку за поради, за критику.
Отже, скандалів якихось я не пропустила, їх не було.
Так не було, я, здається, також нічого не пропустила.
Знаю, що автори-початківці сприймають цю критику як підручник, бо вона фахова і експертна. Члени журі також дають поради як допрацювати текст, що треба і що не треба робити у дитячій літературі.
Власне ідей було багато класних, цікавих, але неякісно втілених, неякісно реалізованих, тому вони не потрапляли в другий тур, не ставали переможцями.
Чи були рукописи, які приходили повторно вже доопрацьовані?
За умовами конкурсу автор не може надсилати рукопис повторно, навіть доопрацьований. Хоча може в один рік надсилати кілька творів.
Як довго тривала твоя робота як члена журі конкурсу?
Дуже довго. У 2018 році у конкурсі з’явилась нова номінація «Добрі казки» і їх було найбільше серед рукописів. Це могли бути і коротенькі казочки, і оповідання, і збірки казок. Всього 126 рукописів. Вони часто були схожими між собою і була проблема часом для мене написати відгук, який не буде схожим на відгук до попереднього твору.
Але зрештою ми впорались. Я, здається, чи не перша з усіх членів журі все дочитала і виставила оцінки і відгуки.
І уже стали відомими прізвища переможців. На здивування багатьох, серед них було чимало прізвищ уже відомих письменників, авторів багатьох книжок. Це і Оксана Лущевська і Слава Світова і Леся Мовчун. У цих авторок є свій впізнаваний стиль. Чи можливо було їх впізнати, ідентифікувати їх твори?
Я могла лише приблизно сказати, що цей твір написаний професіоналом, людиною, яка має стосунок до дитячої літератури. Але Іван Андрусяк таки мав здогадки щодо твору Оксани Лущевської. Казав потім, коли оприлюднили переможців: « Я так і знав!» Певно, що впізнав саме за стилем. Я не впізнала. Можливо тому, що я читала її книжки для трохи старших дітей і підлітків. А це був твір для молодшого шкільного віку.
Зараз багато дитячих письменників з класними ідеями, книжками. Я хоч доросла і власних дітей ще не маю, але дитячі книжки читаю частіше. Та щоб впізнати автора за стилем, треба певно більше читацького досвіду.
Чи погодишся ти вдруге на таку авантюру, адже цей конкурс забрав у тебе півроку?
Ой, я з цими рукописами і спати лягала, і відпустку всю з ними провела, і в дорозі їх читала.
Але мені сподобалося. Сподобалося багато читати. Тому, що просто книгу можеш відкласти, мовляв багато справ, ніколи. А тут ти не маєш права відкласти недочитавши твір. До того ж, це дуже хвилююче і цікаво з 20-30 рукописів знайти один дійсно крутий, а його ще ніхто не бачив і саме ти маєш ексклюзивну можливість його прочитати першою.
Чекаєш книжок переможців, яких найбільше?
Так, дуже. Найбільше, мабуть, чекаю на книжку про пригоди детектива Стасика, вона прикольна. І ще у нас було два рукописи про вітри, не схожих між собою. Мені вони дуже сподобались обидва, цікаво як побачить ці твори ілюстратор. Бо у мене склалось своє бачення, хоч я і не художник.
Готова купити ці книжки?
Так, звісно готова. Адже я впевнена, що це вартісні книжки.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: