Серед постатей, які формували й нині творять український інтелектуально-культурний простір особливе місце належить лавреатам найпрестижнішої відзнаки України – Шевченківської премії. Має таких і Кіровоградщина, серед них досить відомі – Анатолій Авдієвський, Лідія Забіляста, Неоніла Крюкова, Григорій Гусейнов, в є малознайомі широкому загалу постаті – такі як Федір Сарана, український бібліограф, літературознавець, шевченкознавець, книгознавець та редактор.
Біографія його правдива, повна подій – щасливих та драматичних, як і часи, в яких він жив-працював, ще не написана…
Народився 26 вересня 1921 року у селі Йосипівка, що на Новомиргородщині, навчався у місцевій школі, середню закінчував у Златополі.
Впродовж всього життя часто приїздив до батьків, за згадками односельців, приходив до школи, бібліотека якої має колекцію його творів.
Його призвали з Києва до війська у 1939 році. Служив на південних кордонах СРСР. Перед самою демобілізацією почалась Друга світова, і військовий підрозділ передислокували до Криму. Під час Керченсько-Феодосійської морської десантної операції радянських військ, що закінчилася повним розгромом, три радянські армії були оточені та розбиті. Федора Сарану тяжко поранили, вижив завдяки лікарю, який не тільки врятував йому руку, зробивши складну операцію, а ще й переховував, коли загарбники захопили госпіталь і розстріляли поранених. Із величезними труднощами дістався до Йосипівки, де прихистила тітка. У неї і переховувався.
Після війни навчався у Київському бібліотечному технікумі, саме тоді і виник інтерес до бібліографії. Навчання встигав поєднувати з бібліотечною роботою. З того часу він присвятив свою наукову діяльність УКРАЇНСЬКІЙ КНИЗІ!
Фахову вищу освіту отримав заочно у Ленінградському бібліотечному інституті, з відзнакою закінчивши бібліографічний факультет. Тут познайомився і здружився з багатьма надалі відомими діячами науки й культури. Федір Кузьмович почав друкуватися у галузі бібліографії та літературознавства з 1945 року, і з того часу він опублікував та упорядкував понад 260 видань. Автор бібліографічних покажчиків і розвідок А. Тесленка, Ю. Яновського, І. Франка, Л. Українки, П. Грабовського та інших.
У 1944-1959 роках працював в Українському державному видавництві. З 1959 року – завідувач сектору бібліографії Інституту літератури Академії наук України, головний бібліограф Центральної наукової бібліотеки Академії Наук УРСР і, за сумісництвом, завідувач редакції бібліографії Української Радянської Енциклопедії.
Найбільш результативною у науково-бібліографічній та редакційно-видавничій діяльності Федора Сарани була шевченківська тематика. Його перу належить пів сотні робіт про Тараса Шевченка. Більше 10 років у збірниках праць шевченківських конференцій він вів поточну реєстрацію матеріалів про Т. Шевченка, і нарешті у 1968 році виходить капітальна праця «Т.Г.Шевченко: Бібліографія ювілейної літератури. 1960-1964», що увійшла до золотого фонду нашої бібліографії. Знаковою подією для Федора Кузьмовича стала участь у підготовці і виданні Шевченківського словника як своєрідного підсумку розвитку шевченкознавства в УРСР. Видання має окрему свою унікальну й драматичну історію…
Цей унікальний словник-енциклопедія містить багатосторонні відомості про життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка, у ньому вміщено окремі статті про кожний його літературний твір і більшість мистецьких. Шевченківський словник – широко ілюстроване видання, в якому подано репродукції багатьох малярських творів Шевченка, автографи творів поета, фото видань творів, карти, фото місць перебування. Саме за роботу над «Шевченківським словником» у 2-х томах Ф. Сарана, разом із Є. Кирилюком, В. Бородіним, П. Журом, Ю. Івакіним отримав у 1980 році Шевченківську премію.
У 1948 році в гостях у друзів Федір Кузьмович познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною Харченко, яка працювала вчителькою, а з часом – директоркою школи. Разом виростили трьох дочок. Людмила стала бібліотекаркою, а Наталія – гідом-перекладачкою із чеської, Тетяна – лікаркою.
Саме Тетяна Федорівна тривалий час плідно спілкується з колективом Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Відособлено в галереї бібліографічних портретів Ф.Сарани є постать Ю.Яновського – земляка, з яким бібліограф потоваришував ще у війну. Йому він присвятив ґрунтовний бібліографічний покажчик, а також зібрав колекцію матеріалів про життя і творчість, яка нараховує понад 450 предметів. Заступник директора музею Павло Рибалко розповідає: «Започаткована колекція Яновського була у 1954 році, коли до нас надійшли музейні предмети від матері й сестри Юрія Івановича. А в 2009 році Тетяна Сарана запропонувала передати до фондів музею колекцію, пов’язану з Юрієм Яновським, яку зібрав її батько. До унікального зібрання увійшли твори письменника, газетні й журнальні публікації, нотатки з бібліографій, тощо. Також музей отримав у дарунок матеріали шевченкіани, напрацювання зі створення української енциклопедії та унікальну колекцію творів Архипа Тесленка з колекції батька, який ще у 1956 році склав тематичний бібліографічний покажчик.
При підготовці до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка творча група педагогів, журналістів, краєзнавців, бібліотекарів та музейників нашого краю реалізувала регіонально-культурологічний проєкт «Кіровоградщина – Кобзареві». В одному з його розділів зібрано відомості про 14 наших земляків, які були удостоєні премії імені Тараса Шевченка. Збираючи відомості про них, увагу привернула постать “нерозбрендованого” бібліографа родом із Йосипівки, що на Новомиргородщині. Клубочок зацікавленості привів до музею історії освіти Кіровоградщини Тетяну Горобець, директорку Йосипівської школи, та журналістку Світлану Орел – уродженку Новомиргородщини. Під час спілкування виникла ідея відзначити 95-річчя від дня народження Федора Кузьмовича, встановивши меморіальну дошку на приміщенні школи.
26 вересня 2016 року в селі Йосипівка відбулась зустріч, присвячена 95-річчю від дня народження Федора Сарани. За ініціативи педагогічного колективу школи та підтримки сільської ради на кошти громади виготовлено меморіальну дошку відомому земляку, яку відкрили на приміщенні Йосипівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад».
На урочистостях були присутні дочки Федора Кузьмовича – Тетяна та Наталя, його друзі, односельці, журналісти, краєзнавці, педагоги й учні школи, представники місцевої влади — голова районної ради Сергій Совенко та сільський голова Валентина Снісаренко. Також вшанувати пам’ять про Федора Сарану приїхали Олег Бабенко, Інна Вівсяна, Лариса Гайда, Надія Лісняк, Світлана Орел та Павло Рибалко.
Звичайна сільська школа створила й активно використовує у навчально-виховному процесі цілий музейний комплекс: музей історії села, музей історії школи (з експозицією про Федора Сарану), етнографічний музей-світлицю та кімнату Василя Сухомлинського. Тепер до вказаного комплексу долучили ще й меморіальну дошку. За заповітом Федора Кузьмовича поховали у рідному селі Йосипівці, за могилою теж доглядають земляки.
Карантинні обмеження не дали можливості у реальній комунікації відзначити 100-річчя від дня народження Федора Сарани. Але 23 вересня 2021 року в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї відкрили міні-виставку «Автографи шани й визнання», в експозиції – близько п’яти десятків друкованих видань відомих письменників, літературознавців, істориків, бібліографів, знавців бібліотечної справи з їх власноручними дарчими написами, адресованими Федору Сарані.
«Це автографи Юрія Яновського, Миколи Бажана, Євгена Кирилюка, Євгена Шабліовського, Костя Гуслистого, Платона Воронька, Ярослава Ісаєвича та багатьох інших», – розповів заступник директора музею Павло Рибалко, котрий модерував зустріч і провів першу екскурсію виставкою.
Не зважаючи на труднощі, пов’язані з пандемією, зуміла приїхати Тетяна Сарана. Цього разу вона подарувала краєзнавчому музею скульптурне зображення Тараса Шевченка, роботи відомого мініатюриста українського походження Юрія Линника, яке з 1955 року постійно стояло на робочому столі Федора Сарани. А також поділилася спогадами про непросту долю його творчої спадщини.
Дивно, що на цю ювілейну подію практично не відгукнулись наші бібліотекарі й бібліографи, хоча постать такого рівня – це, безперечно, популяризація самої професії та визнання її значимості. Адже кожен дослідник, науковець, студент, просто зацікавлена певним питанням людина – хоче бачити, що і хто вже дослідив до нього. Бібліограф – це важка копітка інтелектуальна праця, яка малопомітна, але є стрижневою для будь-якої бібліотеки. Сучасні технології опрацьовують бібліографію, але складає все людина, фахівець-бібліограф. Тож, фахові бібліографи завжди в ціні, часто вони є ерудитами-знавцями з конкретної теми, інколи формують свої власні колекції. Як бачимо, мав такі зібрання і Федір Кузьмович.
Для нас же, місцевої спільноти, увічнення пам’яті відомого земляка-літературознавця Федора Сарани має кілька важливих аспектів, по-перше, – це приклад співпраці місцевої влади й громади, колективу Йосипівської школи, представників музеїв, закладів вищої освіти, краєзнавців, журналістів – доказ того, що ми можемо і вміємо об’єднуватись й творити добрі справи.
Також, варто помічати та цінувати внесок родини Сарани, зокрема, Тетяни Федорівни, яка не продала родинний архів у приватні колекції, а передала на батьківщину батька. Оскільки його постать мало вивчена і презентована суспільству, Тетяна Федорівна нині працює над книгою-біографією. Творчий доробок Федора Сарани про українських письменників А.Тесленка та Ю.Яновського суттєво доповнив музейні колекції Кіровоградщини, які є найбільш повними в Україні і стануть основою для майбутніх виставок, досліджень, публікацій, і з часом тільки набувають цінності.
Фото: з колекції Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, приватної колекції Тетяни Сарани та відкритих джерел
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: