Вадим Хрипливий: Якщо екстрим змінив мене, то допоможе й іншим

Що може бути краще спілкування з цікавою людиною, яке мотивує до пошуку себе, прагнути жити яскраво, до сміливих і неординарних вчинків? Ну, хіба що спілкування з цією людиною в затишному кафе за чашкою кави… Не можемо не поділитися з вами її позитивним зарядом. А тому в рамках проектів інтернет-видання «Без купюр» – «Кропивницький екстремальний» та «Особистості» пропонуємо вашій увазі нашу розмову з відомим кропивницьким екстремалом, засновником команди «EKVITAS», спортсменом і неординарною особистістю Вадимом Хрипливим.

Що вас так надихнуло на створення команди (клубу) «EKVITAS»?

У 2012 році я вперше спробував «роуп-джампінг» стрибнувши з мосту в Запоріжжі, тоді я жив ще в Донецьку. Клуб, учасником якого я був на той час, існує вже п’ятнадцять років. І з часом я доріс до того, щоб створити власний, щоб давати людям можливість відчути адреналін на смак, допомагати тим, хто боїться висоти, переборювати страх та себе, ставати сильнішими. Взагалі, захоплення екстримом змінило мене: завдяки йому, я почав подорожувати туди, де є об’єкти для ектриму, спробував покататися на квадроциклі, потім – сноуборді… І так пішло-поїхало… Все це захоплює, і тобі хочеться спробувати більше й більше. Завдяки екстремальним видам спорту, я познайомився з великою кількістю чудових людей. Адже я відкритий до спілкування, тому мені було легко заводити нові знайомства, тепер у багатьох містах України в мене є друзі. Також я подумав, що якщо екстрим змінив мене, то допоможе в цьому й іншим.

Чому саме «EKVITAS», а не якось по-іншому назвали клуб?

Узяв назву своєї улюбленої команди «EQUITES» (група українських мандрівників, які здійснили експедиції на всі континенти, займаються дайвінгом, скелелазанням, парапланеризмом, повітроплаванням, гірськими лижами, яхтинґом, – авт.). У дитинстві зустрічав їх у Криму, дивився по телевізору передачі, доволі таки цікаві екстримали. Еквітас – це ще богиня справедливості. Я вважаю, що жодна людина, нічого не зробивши, не доклавши зусиль, нічого не отримає. Справедливість вона така – якщо ти щось робиш до упору, тільки тоді ти отримуєш те, що ти хотів.

Чим би ви займалися, якби не екстрим?

Я навіть і не знаю, – подумавши деякий час, знизує плечима Вадим. – Тут все від характера залежить, у мене він доволі таки бунтарський, якщо мені щось не подобається, я починаю або іти від цього або щось змінювати. Якби в мене була можливість прожити це життя двічі, я б нічого не змінював. Усі етапи мого життя – навіть шість років роботи в шахті – це досвід, який став мені в нагоді. І я тут зараз спілкуюся з вами, розповідаю все це, щоб інші люди, прочитавши, надихнулися й також повірили у себе. Я в якомусь із інтерв’ю, здається, вже казав, що хотів би полетіти в космос, і мені здається, що це реально. Чому так хочеться? Тому що все пізнається в порівнянні: коли ти потрапиш на орбіту – зовсім по-іншому подивишся на світ, на людей, на стосунки між людьми.

А чим полюбляєте займатися у вільний час? Читати книги, дивитися фільми? Як розслабляєтеся і відпочиваєте?

Не дуже люблю читати книги. Я швидше поглинаю інформацію за допомогою візуального сприйняття. Мені достатньо один раз побачити. Це і в навчанні допомагає, і в екстримі. Мені подобаються аудіокниги. З фільмів більше фантастику зараз полюбляю, хоча раніше подобалися жахи. Знаєте, люди дивляться фільми або читають книги в тому жанрі, якого їм недостатньо в житті. Дефіцит жахів у мене закінчився, тепер пішла фантастика.

А як поєднуєте спорт і навчання в педуніверситеті?

Взагалі – супер. Я вчуся заочно на факультеті фізичного виховання, здаю сесії, з великим задоволенням слухаю професуру, стараюсь сесії здати самостійно. Пишу конспекти, реферати, тим більше, що вони пов’язані з моїми видами спорту, зокрема, кросфітом. Моє направлення в навчанні – це олімпійські види спорту, кросфіт із ним тісно пов’язаний. Я підношу його, як дисципліну, показую його плюси і мінуси, багато читаю інформації, переписую, аналізую. До речі, в нас захід в грудні в Буковелі, який співпадає із сесією. Просто не знаєш, куди себе подіти: зранку виходиш і ввечері тільки повертаєшся, бо спочатку пари, потім треба вирішити якість питання, потім тренування… Тому в мене сесія дуже насичено проходить.

А ким ви мріяли бути в дитинстві?

Коли була зустріч випускників школи, я служив в армії, якраз стояв у караулі. Мені телефонували однокласники і розповідали, що вчителька зберегла мої малюнки з першого класу, але, на жаль, не пам’ятаю вже, що там було чи ким я хотів бути. Але точно можу сказати, що я не з мрійників, я – реаліст.

Тоді розкажіть, що ще плануєте реалізувати?

Мені дуже подобається створювати проекти. Невдовзі ми запустимо інформаційну платформу до щорічного фестивалю екстремальних видів спорту «YES» Fest, я впевнений, що в найближчі роки він має вистрелити, що це буде дуже крута платформа для просування і популяризації екстремальних дисциплін. Звичайно, не все так гладко, завжди,коли ти щось робиш, є люди, які цим захоплюватимуться і які будуть проти. Але цей проект стартує в 2018 році. Ми зараз шукаємо спонсорів, у нас один уже є – це компанія «Златомед». Сподіваюсь, що вдасться знайти ще, адже фестиваль – це колосальна робота, яка з року в рік об’єднує людей, збагачує наше життя подіями. Тим більше, що ми робимо це не для себе, а для міста і його жителів.