Днями в Кропивницькому в бібліотеці для юнацтва ім. Є.Маланюка відбувся вечір-спомин “На героїчних барикадах життя: Володимир Караташ”, присвячений пам’яті нашого земляка, одного з організаторів Кенгірського повстання (повстання політв’язнів у тоборі селища Кенгір у Казахстані, – ред.) Володимиру Караташу, який помер 6 листопада 2017 року.
Захід організувала його землячка з Голованівщини, журналістка та письменниця Світлана Томашевська.
Організаторка вечора пам’яті, землячка Володимира Караташа, журналістка Світлана Томашевська
Прийшли згадати легендарного Караташа краєзнавці, журналісти, викладачі, працівники обласного архіву і пересічні кропивничани, які цікавляться історією краю. Присутні згадували епізоди з життя воїна УПА, розповідали про те, якою визначною людиною він був і покладали надії, що колись їм вдасться домогтися визнання його Героєм України та відкрити музей на його честь.
Зокрема, завідувач кафедри української мови Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Світлана Ковтюх розповіла, як Караташ після концтаборів влаштовувався на роботу вчителем англійської мови і рідному Побузькому Голованівського району.
– Коли йому дали заповнювати анкету, то там було 2 питання: “Ваше останнє місце роботи?” та “Яку роботу виконували?”. Так як Володимир Караташ по суті тільки звільнився з концтабору, то на перше питання він відповів: “В НКВС”, а на друге: “Робив усе, що від мене вимагала Батьківщина”. Тому директор школи подумав, що перед ним якийсь високопосадовець із НКВС і з радістю взяв його на роботу, ще й потім довго вихвалявся тим, “яка людина в нього працює”, – згадувала Ковтюх.
Вона також зауважила, що Караташ був одним із тих, кого радянська влада окремо допитувала й звинувачувала в організації Кенгірського повстання, єдиного повстання політв’язнів у СРСР, для придушення якого використовували танки.
Кілька слів сказав і викладач КДПУ, голова обласного осередку Всеукраїнського товариства “Просвіта” Олександр Ратушняк.
– Жалкую, що не записав на відео лекцію 2014 року, яку Караташ читав в педагогічному університеті в 2014 році. Йому тоді вже було 88 років, але, на мій подив, йому вдалося одразу привернути увагу студентів і всю лекцію він розповідав без аркуша. Таку феноменальну пам’ять мала ця людина, — згадував Ратушняк.
Наприкінці заходу голова обласної спілки журналістів Петро Мельник нагадав, що Володимир Караташ багато зробив за життя, але не встиг втілити всього, що планував. Зокрема, він мав мрію стати справжнім журналістом і отримати журналістське посвідчення.
– Я вважаю за честь мати в наших рядах такого члена спілки, тому хочу посмертно нагородити Володимира Караташа журналістським посвідченням, — підсумував Мельник.
Він передав посвідчення редактору обласного тижневика “Нова газета”, з якою тісно співпрацював Володимир Михайлович, Інні Тільновій, та висловив сподівання, що воно знайде місце в майбутньому музеї на честь воїна УПА.
Інна Тільнова як керівник первинної журналістської організації “Нової газети” рекомендувала Володимира Караташа до НСЖУ посмертно
Фото Тетяни Пташник
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: