Від самого початку реконструкції Алеї почесних воїнських поховань на Далекосхідному кладовищі в Кропивницькому з’явилися непорозуміння між рідними та підрядником. Родичі полеглих військових скаржилися журналістам і владі на те, що в узгоджений з ними ескіз внесли зміни і пам’яники будуть не того кольору і розміру. Наразі ж висловлюють побоювання щодо неналежного укріплення пам’ятників вагою близько двох тонн і що одне підприємство, до якого зараз всі звертаються, виготовлятиме їх дуже довго. Адже мова йде про понад пів тисячі могил. У міській раді запевняють, що всі питання з рідними врегулювали, та частина з них нещодавно офіційно звернулася до влади з проханням вплинути на ситуацію. Тож журналісти видання “Без купюр” з’ясовували, що відбувається насправді.
Зауважимо, що 23 лютого в міській раді рідні загиблих воїнів проголосували за зразок пам’ятника, який встановлюватимуть на Алеї почесних воїнських поховань. Тоді обрали ескіз, розроблений на прохання родин Євгеном Шевченком. За нього проголосувала більшість – 199 родичів полеглих героїв. Ті, хто підтримували ескізи міської влади, були в меншості.
ЧОМУ РІДНІ ПРОТИ ПІДРЯДНИКА?
Наприкінці червня на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища в Кропивницькому розпочалася реконструкція. Проте відтоді не стихають конфлікти та непорозуміння між рідними та підприємством “Єлізавета”. Тож ми не перші, хто висвітлює цю тему.
Нещодавно родичі загиблих військових написали звернення до депутатів міської ради, в якому навіть просять зупинити роботу зі встановлення пам’ятників. Автори листа категорично проти підрядника, КП “Єлізавета” – “підприємства, яке все існування займалося озелененням та не має жодного досвіду в упорядкуванні таких масштабних забудов місцевого значення” (цитата з листа, – ред.).
“Без купюр” поспілкувався з ініціаторкою звернення, матір’ю полеглого військового Ольгою Михальченко.
Син Ольги Вікторівни – Олександр Михальченко – загинув поблизу селища Очеретине Донецької області. Йому було лише 29 років.
“Коли його призвали до армії, то пішов. Не ховався. Мріяв жити у вільній країні, тому за першим дзвінком зібрався й поїхав. Це було 21 березня. Син пройшов гарячі точки. Той самий Чернігівський напрямок. Встиг повоювати лише чотири місяці.13 липня, після повернення на фронт із відпустки, загинув під час артилерійського обстрілу”, – згадує Ольга Михальченко.
Мати героя розповідає, що за проєктом Євгена Шевченка стела має бути 1,7 м, а сам надгробок 2,25 м. На пам’ятнику є щит, козацький хрест та досить велике місце для фото.
Зліва пам’ятник, розроблений Євгеном Шевченком. Праворуч змінений ескіз міськради. Фото надала Ольга Михальченко
“Під час останнього зібрання на кладовищі нам роздали проєкт, в якому написано, що буде червоний граніт, хоча ми голосували за чорно-білий. До того ж розміри стели зовсім не такі, які ми узгоджували. Вони зменшили розмір пам’ятника до 1 м 30 см. Ми розробляли наш проєкт пам’ятників, а тут без нашого дозволу уже затвердили абсолютно інший”, – обурується жінка.
Як видно на фото пам’ятника, під стелою має бути тумба. Проте в ескізі, який роздали рідним, тумбу замінили на бетонну плиту. Ольга Вікторівна хвилюється, що вона не витримає двотонний пам’ятник та може просісти в майбутньому. До того ж не хоче, щоб по могилі її сина топталися.
Цим її побоювання не обмежуються. За словами жінки, працівники “Єлізавети” почали реконструкцію із прилеглої території, в той час коли правильніше, на її думку, встановлювати спочатку пам’ятники.
Колаж “Без купюр”. Фото надала Ольга Михальченко
“Я раніше працювала на будівництві, то тямлю в тому, як все має бути. Консультувалася також із тими, хто встановлює пам’ятники. Це підприємство робить все не так. Спочатку потрібно зробити все під пам’ятник, потрібні траншеї, які засипають піском та щебнем, а потім вже облаштовувати прилеглу територію та доріжки”.
Жінка каже, що “Єлізавета” засипає гравій під доріжки і самі могили теж. Ніяких траншей, опалубок та арматурного каркасу, що витримали б двотонний пам’ятник, немає.
Тому рідні й вирішили писати звернення до влади. За словами пані Ольги, в міськраді спочатку навіть не хотіли ставити на ньому печатку, що прийняли. Нещодавно автор ескіза пам’ятника Євген Шевченко знову зустрівся із заступником міського голови Олександром Вергуном щодо проєкту розробки пам’ятників.
Для пані Ольги найголовніше зараз – вшанувати гідно свого сина, щоб через роки цей пам’ятник нагадував усім про його героїзм.
“Не хочу, щоб все розсипалося через кілька місяців”, – каже вона.
ПОНАД ПІВ ТИСЯЧІ МОГИЛ І ОДИН ВИРОБНИК ПАМ’ЯТНИКІВ?
Інша наша співрозмовниця, дружина загиблого Олексія Жалоби – Марія, не має стосунку до звернення. Вона каже, що її більше непокоїть, чи не виникне черги за пам’ятниками. Бо їм порадили звернутися до одного виробника.
“На початку реконструкції в загальній групі для рідних у месенджері нас запросили на збори. Усіх зібрали на кладовищі. Роздали папірці з планами і з контактами, де замовити пам’ятники, щоб вони у всіх були однаковими. Сказали, що частину коштів міська рада дає, а решту треба самостійно оплатити. Я не знаю, скільки там дають навіть, бо я ще тих коштів не отримала. Потім там почали сваритися, коли і в яку чергу треба заливати бетон. То ми й пішли, бо мамі Олексія було важко за тим усім спостерігати. На другі збори я вже не ходила, бо до нас ще не дійша черга. Я так собі розумію, що міська влада планувала спочатку все це зробити централізовано, а коли родичі почали сперечатися, кому який пам’ятник до вподоби, то частково скинула з себе відповідальність. Сказала “Ось, гроші від міста, хочете дорожчий пам’ятник, то докладайте самі. Головне, щоб граніт був однаковий. Мені єдине не зрозуміло… Нас багато. Якщо всі в однієї людини замовлятимуть пам’ятники, то скільки ж років їх робитимуть і яка це буде черга”, – каже Марія.
Фото надала Ольга Михальченко
“Без купюр” звернувся до Євгена Шевченка та поцікавився, чи можуть рідні замовляти за його ескізом деінде і що він думає про те, як підрядник облаштовує кладовище та готує могили до встановлення пам’ятників.
ЧОМУ ПОЧАЛИ З ДОРІЖОК І ЧИ МОЖНА ЗАМОВЛЯТИ ПАМ’ЯТНИКИ ДЕІНДЕ?
“Найважливіше у будь-якому будівництві – фундамент. Чому на алеї зараз важливо зробити спочатку, і це правильно в цьому випадку, доріжки? Бо є розмір могили – довжина 2 м, а ширина 1 м, щоб покласти труну. Залишається для комплексу довжина 2 м, а ширина 1,5 м. Ви розумієте, що це мало для того, щоб зробити нормальний фундамент. Тому в ролі фундаменту буде доріжка”, – розповів Євген Шевченко. – “На Алеї у мене немає можливості ні зробити, ні посилити фундамент. Тому зараз для мене важливо, щоб зробили ці доріжки правильно, щоб я міг далі залити, потім зверху поставити пам’ятник. І щоб воно ніде не тріснуло”.
За словами Євгена, його підприємство та КП “Єлізавета” працюють над тим, щоб усе виконали якісно та правильно. Підприємиць уже має понад 70 замовлень від рідних. Проте переконаний, що виготовляти пам’ятники повинні кілька виробників.
“Коли виготовлятимуть пам’ятники багато виробників – це буде на краще. По-перше, коли є конкуренція між підприємцями, то будуть конкурентні ціна та якість. Тому що кожен старатиметься робити краще й дешевше, ніж інший виробник. По-друге, за рахунок цього можна зробити більше пам’ятників за менший строк, тому що більше людей та потужностей”.
Підприємиць каже, що рідні можуть обирати самі виробника. Зараз Євген Шевченко не володіє інформацією про те, чи замовляли родичі пам’ятники для алеї в інших підприємців. Але він впевнений, що виробники долучатимуться. Чоловік готовий поділитися ескізом пам’ятника, який розробив. Один такий зібраний комплекс стоїть біля його офісу. Усі, хто захоче робити такий же, може приїхати та ознайомитися з кресленнями.
“Я працюю з людьми напряму. Не через посередників. Рідні до мене прийшли, замовили, я зробив. Щоб не було у мене оцих посередницьких схем. З міською радою та бюджетними коштами я не хочу зв’язуватися”, – зазначає піприємець і додає, що так буде краще для всіх, особливо для рідних.
ДОСВІДУ БУДІВНИЦТВА ТАКОГО КОМПЛЕКСУ В НАШОМУ МІСТІ ЩЕ НЕМАЄ
Заступник міського голови Олександр Вергун під час брифінгу у міській раді у вівторок сказав, що з більшістю питання щодо зовнішнього вигляду пам’ятників – врегулювали.
“Будуть встановлювати ті пам’ятники, за які голосували рідні, четвертий варіант. Там були питання по кольору, але проблема в тому, що одні рідні хочуть такого, інші – іншого. Було колективне звернення, що не хочуть такого великого пам’ятника. Та частина, яка хотіла з червоного граніта, погодилася на сірий, щоб у нас не було розбіжностей. Тож повністю по всьому сектору буде сірий граніт. Є інші питання, сама конструкція, щоб правильно можна було встановити і змонувати. Зараз проєктанти, будівельники і виробник намагаються знайти спільне рішення. Питання непросте, в першу чергу, психологічно. Крім того, ніхто не будував таке у нашому місті. І збудувати такий комплекс на 558 могил із такими пам’ятниками з такою вагою, дуже складно. Складно все пов’язати, щоб не було просадок. Як у кожного, в рідних є своя думка, а в будівельників та проєктантів своя. Кожен наполягає на своєму. Але не дивлячись на ці розбіжності, брак фінансів і будівельників, ми рухаємося вперед у цьому питанні”, – пояснив Олександр Вергун
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: