У вівторок, 18 лютого, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища в Кропивницькому попрощалися із героями-земляками – старшим матросом Олександром Нікуліним, солдатами Євгенієм Зайцевим і Олегом Мезенцовим, старшим солдатом Олексієм Грицаєм.
Фото із фейсбук-сторінки Кропивницької міської ради
Про це повідомили в Кропивницькій міській раді.
Олександр Нікулін народився 19 квітня 1972 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 30. Професію слюсаря здобув у професійно-технічному училищі № 6. Пройшов військову строкову службу в повітрянодесантних військах.
Олександр Нікулін працював на заводі “Гідросила”, із 1995 року – в ОКВП “Дніпро-Кіровоград”. За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та значний особистий внесок у забезпечення функціонування підприємства воїна нагородили відзнакою Президента України – медаллю “За працю і звитягу”.
Олександр Нікулін. Фото із фейсбук-сторінки Кропивницької міської ради
У 2015-2016 роках брав безпосередню участь в АТО на Донеччині та Луганщині. Олександра нагородили відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”. Також воїн оримав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Олександр Нікулін без вагань став на захист Україн. Служив гранатометником протитанкового відділення. Брав участь в обороні та захисті Херсонщини та Запоріжжя.
За виявлену мужність та успішне виконання бойового завдання Олександра нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий Хрест”, відзнакою Міністра оборони України “Хрест доблесті” за відвагу в бою.
Старший матрос Олександр Нікулін загинув 10 вересня 2024 року поблизу села Снагость Курської області під час виконання бойових завдань. П’ять місяців вважався зниклим безвісті. Цьогоріч у лютому ДНК-експертиза підтвердила загибель старшого матроса. Йому було 52 роки.
Справжній воїн, патріот, надійний друг і побратим. Він понад усе любив свою родину, був доброзичливою, відкритою людиною, гарним, турботливим чоловіком, батьком, дідусем та братом. Без рідної людини залишились дружина, донька, син, який зараз захищає Україну, двоє онуків та дві сестри.
Євгеній Зайцев народився 22 березня 1985 року в Кропивницькому. У віці 11 років залишився сиротою, навчався у школі-інтернаті Кіровоградської області. Незважаючи на життєві негаразди Євгеній ріс доброзичливим і чуйним хлопцем.
Після закінчення школи вступив до Новоукраїнського професійно-технічного училища № 40 на муляра-лицювальника. Все своє життя присвятив будівництву.
У вересні 2024 року приєднався до лав Збройних Сил України. Служив на посаді стрільця.
Солдат Євгеній Зайцев загинув 4 лютого поблизу села Гуєво Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання. Йому назавжди буде 39 років.
Євгеній Зайцев. Фото із фейсбук-сторінки Кропивницької міської ради
За життя батьки Євгенія встигли навчити його бути відвертим і щирим з людьми, прищепили любов та повагу до ближніх. Він був працьовитою, відкритою та чуйною людиною, чудовим братом і дядьком, нікому ніколи не відмовляв у допомозі.
На жаль, Євгеній Анатолійович не встиг зустріти своє кохання, але поряд з ним завжди були рідний брат із дружиною та племінник.
Олексій Грицай народився 31 жовтня 1993 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №19. Закінчив професійно-технічне училище №4, де здобув професію “верстатник широкого профілю, оператор верстатів з програмним управлінням”.
Після закінчення навчального закладу працював на експериментальній дільниці заводу “Червона Зірка”.
Пройшов військову строкову службу у військах протиповітряної оборони в місті Херсоні. Повернувшись додому працював апаратником етерифікації на підприємстві “Кіровоградпостач”.
Із 2014 року Олексій Грицай брав безпосередню участь в АТО на Донеччині та Луганщині.
За захист суверенітету та територіальної цілісності України Олексія нагородили відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня”, почесною відзнакою “За заслуги” 34 Окремого мотопіхотного батальйону, мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
На початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року, Олексій Грицай став на захист країни. Служив на посаді стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення.
Олексій Грицай. Фото із фейсбук-сторінки Кропивницької міської ради
Старший солдат Олексій Грицай загинув 8 лютого 2023 року поблизу Вугледара Волноваського району на Донеччині під час виконання бойового завдання у складі штурмової групи, потрапивши під ворожий обстріл.
Майже два роки вважався зниклим безвісті. Весь час рідні до останнього спожівалися на добру звістку. Проте цьогоріч у січні офіційно підтвердилася загибель воїна. Олексію було лише 29 років.
Герой дуже любив життя, знав йому ціну. Був дуже позитивним, мав багато друзів. Олексій завжди поспішав допомогти, якщо у когось виникала проблема, був надійним побратимом, помічником для родини, люблячим сином, онуком, братом та найкращим дядьком. У невимовній скорботі залишились мама, сестра, два брати, бабуся та племінники.
Солдат Олег Мезенцов народився 28 червня 1982 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 6. З дитинства був добрим, розумним та товариським хлопцем. Завжди прагнув всім допомогти, підставити своє плече. Захоплювався спортом, грав у футбол.
Олег пройшов військову строкову службу та здобув вищу освіту в місті Одеса. Працював на різних підприємствах міста.
У березні 2024 року Олег Мезенцов став на захист країни в лавах Збройних Сил України. Був командиром бойової машини – командиром механізованого відділення.
Олег Мезенцов. Фото із фейсбук-сторінки Кропивницької міської ради
30 грудня 2024 року в результаті атаки ворожого дрону в Курській області воїн отримав поранення. Переніс складну операцію, лікувався, приїхав до Кропивницького на реабілітацію. Але 11 лютого 2025 року серце солдата Олега Мезенцова зупинилося. Йому було 42 роки.
Залишивши в серцях близьких та рідних велику порожнечу Олег Мезенцов назавжди залишатиметься у їхніх спогадах як щира, доброзичлива, чуйна, товариська, відповідальна людина, справжній друг.
Без люблячого сина залишились батьки Олега, сестра втратила турботливого брата, племінники, якими він опікувався – чудового дядька.
Вічна і світла пам’ять воїнам. Щирі співчуття рідним і близьким.
Фото із фейсбук-сторінки Кропивницької міської ради
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: