Як і в кожного журналіста, в автора завжди знайдеться кілька запитань до будь-якого чиновника, але в День вшанування героїв Небесної сотні від нинішнього голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Сергія Кузьменка, як від людини, котра була в попередній владі, що вважається злочинною, і є при владі сьогодні, хотілося почути – що ж змінилося після Революції гідності. З цим і підійшла до нього по завершенню мітингу, але не встигла запитати, бо Сергій Анатолійович, поцікавившись, що я хочу, раптом швидко зайшов до будівлі ОДА. Та вже за кілька хвилин від спроби «психоаналізу» неочікуваного демаршу відірвав телефонний дзвінок із управління інформаційної діяльності з пропозицією взяти коментар безпосередньо в його кабінеті. Звісно, як і належить підлеглим, які бережуть час свого шефа, не обійшлося без встановлення регламенту, якого не вистачило б і на одну розлогу відповідь Сергія Кузьменка. Але по факту все виявилося не так уже строго регламентовано, навіть достатньо демократично, оскільки, користуючись нагодою, щонайменше втричі перебрала відведений час, тричі обіцяючи, що наступне запитання буде останнім. Тож із запланованого коментаря експромтом вийшло ціле інтерв’ю для рубрики “Ближче до народу”, причому, як мені здалося, досить відверте, з заявами, що можуть цілком претендувати на сенсаційність. Зокрема, винесена в заголовок щодо планів змінити діяльність, причому в близькій перспективі.
Сергію Анатолійовичу, ви працювали в попередній владі і працюєте в нинішній. Тож як людина знайома не з новин із ключовими процесами, скажіть, будь ласка, що ж змінилося після Революції гідності?
Я за те, щоб не було попередньої чи теперішньої влади, я за те, щоб у нас була українська влада…
А нинішня українська?
– Так. Це українська влада, зорієнтована на цивілізоване суспільство, Європейський союз. Про це говорить і угода про вільну торгівлю, ратифікована мною і моїми колегами по Парламенту попереднього скликання після Революції гідності угода про Асоціацію між Україною та ЄС, безвізовий режим. Це ті кроки, які ми, як нинішня влада, виконали, і сьогодні намагаємося зробити все, щоб наблизити до європейського і рівень життя громадян. Звісно, це зробити складніше і на це потрібно більше часу, але ми отримали певні реферні точки, які роблять розпочаті процеси незворотними.
Але я розумію, що у вашому запитанні криється політичний підтекст. Тому хочу зазначити, що працюю у владі вже 11 років, мав честь працювати ще навіть при президентові Ющенку. Та, як кажуть, не святі горшки ліплять. І я живу на світі вперше, а тому не все міг знати. Коли мені в 2010 році запропонували очолити Олександрійську райдержадміністрацію, я сприйняв це не як можливість служити комусь, а можливість зробити щось для своєї малої батьківщини. І я чесно відпрацював два роки і вважаю, що вони були плідними для територіальної громади. Тому, якщо говорити про Олександрійський район, а не про виборчий округ у цілому, то в 2012 році його жителі поставили мені відповідну оцінку, віддавши на виборах до Верховної Ради 70 відсотків голосів. Щодо Президента Януковича, то ті мільйони людей, які проголосували за нього в 2010 році, зробили помилку. Так, її виправлено, але ціною людських життів і не одномоментно, бо з початком відкритої агресії Росії вже загинули тисячі. І як усі нормальні люди, співчуваю рідним загиблих. Важкий період для України ще не закінчився. Тому треба говорити не про минуле і майбутнє, а про сьогодні, й об’єднуватися, щоб бути сильнішими, щоб разом протистояти ворогу.
Щодо Європейського курсу країни, то не зважаючи на декларації можновладців про рішучу боротьбу з корупцією, досі за гратами немає жодного топ-корупціонера, та й далеко не найвпливовіші, навіть у нас в області, залишаються непокараними. І це в очах суспільства нівелює здобутки революції й ті самі незворотні європейські процеси, про які ви говорили. Тому сьогодні досить часто можна почути вислів, що революцію не завершено. Чому так відбувається? Це провал реформи правоохоронної системи чи боротьба за принципом «якщо не можеш побороти корупцію, то треба її очолити»?
– Я не можу погодитися, що нічого не робиться для подолання корупції. Зокрема, сьогодні із запровадженням системи публічних закупівель «Прозоро», підрядники мають можливість на відкритих тендерах отримати ті чи інші об’єкти. Я за цим слідкую особисто і можу сказати, що всі роботи виконуються професійно і якісно. Говорячи ж про сотні чиновників, треба розуміти, що кожна людина – індивідуальна. Хтось принциповий, а хтось не дуже стійкий до спокус. І я переконаний – якщо людина звинувачується в корупції, то вона не повинна працювати на посаді. Тому так відбулося з головою однієї з райдержадміністрацій, який підозрюється в корупційних діяннях. Що ж стосується доведення вини людини, то в мене немає таких повноважень. Цим мають займатися правоохоронні органи. Мені може не все подобатися в їхній діяльності, але я сьогодні не депутат і не можу на це впливати на законодавчому рівні, а повинен діяти в рамках існуючих законів. Чи потрібні подальші реформи в цій сфері? Безперечно потрібні. Але якщо мова йде про Антикорупційний суд, то виникає логічне запитання: якщо існуючі суди не такі, то навіщо платники податків їх утримують? І якщо ми вважаємо, що люди, які в них працюють від когось залежні, то яким чином зробити так, щоб Антикорупційний суд був незалежним? Має бути така процедура, щоб ми самі собі вірили, призначаючи суддів Антикорупційного суду, й не говорили потім, що й вони не такі. НАБУ ж – це молода інституція, і коли говорять про те, що багато їхніх справ не беруться до розгляду, то треба розуміти, що вона ще не всьому встигла навчитися і робить як гарні справи, так і помилки. Тому створення Антикорупційного суду, про який так багато сьогодні говорять, поставить крапку в питанні – добре чи погано ми боремося з корупцією. Я за те, щоб він був.
Щодо тендерних закупівель, то «Українська правда» писала про значне зростання кошторису реконструкції дитячої обласної лікарні, порівняно з сумою, на яку укладався з генеральним підрядником ТДВ «Інтерресурси» договір на виконання робіт.
– Я готовий відповісти за всі 7 гектарів території й тисячі відремонтованих квадратних метрів самої лікарні. «Українська правда» іноді пише політичні матеріали. Якщо ж про реконструкції цього закладу говорити з господарської точки зору, то в 2015 році з державного бюджету було виділено кошти на реконструкцію одного корпусу і ми її провели. Але я, як керівник і батько дітей, переконаний, що комфортні умови треба забезпечити не в одному корпусі. А за ті виділені кошти відремонтувати усе не можливо, тому ми почали ремонти у 2015-ому, продовжили в 2016-ому і завершили аж у 2017-ому. Зрозуміло, що на це довелося залучати додаткові кошти й не тільки з державного бюджету. Так, крок за кроком, ми все відремонтували, і я вважаю, що це один із найуспішніших наших проектів. І наголошую, що всі кошті були використані за призначенням.
Сергію Анатолійовичу, нещодавно під стінами обласної державної адміністрації проходив пікет жителів села Петрокорбівка Новгородківського району, які виступали проти об’єднання в ОТГ із центром у Новій Празі Олександрійського району. Люди називали процеc об’єднання примусовим, скаржилися на відсутність сполучення з Новою Прагою та підвищену цікавість до цього об’єднання представників близького вам підприємства «УкрАгроКом». А що на вашу думку стало каменем спотикання?
– Моя відповідь як чиновника наступна: об’єднання громад – справа добровільна, що визначено законом, і його потрібно дотримуватися. Участь облдержадміністрації там має бути тільки на тому етапі, коли громада і її депутати прийняли рішення про створення ОТГ. Ми тоді дивимося, чи буде вона фінансово спроможною, і тоді звертаємося до ЦВК щодо призначення тут перших виборів до органу самоврядування.
Тепер відповім із цього питання не як чиновник, а як громадянин Сергій Кузьменко, оскільки ви ставите питання з підтекстом. Я працював головою РДА і добре знаю, що свого часу до Олександрійського району входили населені пункти і сучасного Новгородківського, й Петрокорбівська сільська рада межує з Новопразькою селищною радою. Коли сільські голови вирішили створювати ОТГ із центром у Новій Празі, відгукнулася в тому числі Пантазіївка Знам’янського району, якої не було в перспективному плані децентралізації. А в Петрокорбівці знайшлися ті, хто виступав за приєднання до нової Праги, і ті, хто виступав проти.
А хто і за яким принципом складав згаданий вами перспективний план об’єднання громад?
– Затверджували депутати облради за рекомендаціями Кабміну, в яких прописано, який має бути фінансовий ресурс, скільки людей, щоб громада мала змогу забезпечити себе. І коли Нова Прага пішла в об’єднавчий процес, дала клич іншим долучатися до нього, то зацікавленість у цьому виявила й ініціативна група з Петрокорбівки на чолі з сільською головою. Бо свого часу керівник колишнього колгоспу, а потім найбільшого на території сільської ради сільгосппідприємства продав його інвестору, який не зареєстрований в районі. Відповідно землі обробляли чужі люди і не допомагали соціальній сфері села.
Але ж у селі є й інші сільгосппідприємства, які могли б допомагати. Власником одного з них є Юрій Гугленко (перший заступник голови обласної ради, починав трудову діяльність у ТОВ «УкрАгроКом» Кузьменків, був помічником-консультантом народного депутата Сергія Кузьменка, – авт.).
– Який Гугленко, Юрій?
– Так.
– Але ж більшість земель Петрокорбівки була в підприємства «Українські аграрні інвестиції», потім ці активи купив «Кернел». Ця база не працювала на село. Якщо в Гугленка й в когось із місцевих фермерів там і є земля, то небагато, і їхньої участі недостатньо, щоб підняти це село, відверто кажучи, депресивне за своїм фінансовим станом. Але в процес об’єднання з іншою більш фінансово спроможною громадою втрутилися політики, вигадали різні політичні історії, і розповідали, як буде погано після об’єднання. А зараз усе добре? Потім, не виключено, що підключилися інші зацікавлені особи, ті ж місцеві фермери, які подумали, що не відомо, як воно що буде, ще доведеться працювати й на село, а не тільки на власну кишеню, підлаштовуватися під нового голову. Почалися балачки, що хтось у когось щось забере, хоча складно забрати щось, чого насправді немає. Так руками людей, які не розібралися в ситуації, забрали перспективу на краще життя.
І наостанок. Сергію Анатолійовичу, ви самодостатня людина, яка реалізувала себе в бізнесі й могла б нормально працювати в цій сфері й зараз. Політика ж, як відомо, брудна справа, а влада сьогодні не краща. Що вас так приваблює в тому й іншому?
– Ще будучи молодою людиною я зі своїми партнерами створив велику компанію і міг собі багато чого дозволити. Але, як і більшість людей, образно кажучи, я їм не три котлети, а дві, не дві, а одну тарілку борщу і носю один костюм. Коли людина може дозволити собі більше, ніж їй потрібно, вона починає думати про те, що можна зробити корисне, в тому числі й для суспільства. Мені було цікаво щось зробити не тільки для свого бізнесу, а й для людей.
Але ж для людей можна зробити багато корисного просто будучи бізнесменом і меценатом?
– Я це успішно й робив. Але, якщо пояснювати на прикладі обласної дитячої лікарні, то як бізнесмен я б не міг реалізувати такий проект, тому що для цього була вибудувана складна система фінансування. Залучалися кошти не тільки меценатів, а державного бюджету, фондів соціального та регіонального розвитку, міського та районних бюджетів. Не будучи керівником області, не можна зібрати такі ресурси і об’єднати стільки людей. Не можна побудувати газопровід для Нової Праги не будучи головою РДА, бо для цього треба рішення Уряду й області. Але я вам скажу, що не збираюся займатися все життя тим, чим займаюся, навіть у короткій перспективі. Думаю, що я вас ще здивую.
Ви так говорите, наче у вас уже є конкретні плани…
– (сміється) Якщо ж ви ведете до того, що я сьогодні у владі, щоб допомагати своєму бізнесу, то ви помиляєтеся. Крім труднощів людина з бізнесу у владі нічого не отримує, бо дуже важко говорити з банками й інвесторами, якщо ти маєш стосунок до влади. І мої партнери, з якими ми будували свій бізнес ще з 1995 року, мені неодноразово робили зауваження, що моя діяльність шкодить різним проектам, і казали прямо: «Може б, ти, Сергію, вже закінчував зі своїм хобі служити народу”. Я не знаю, чи маю якісь переваги, працюючи у владі, але є багато незручностей. Наприклад, відповідати на незручні запитання журналістів (сміється).
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: