Вибори – це завжди гаряча пора. Тим більше нинішні – позачергові, у спеку, у час літніх відпусток. Але якщо наш вибір буде розслабленим і, не дай Боже, безвідповідальним, то це може обернутися великими бідами. Ми й так занадто часто балансуємо на краю прірви: економічної, політичної, безпекової. А так би хотілося, аби розумний, професійний, державницький парламент все-таки, хоч потроху наближав нас до розвитку і благополуччя. І як би там не було, але це таки великою мірою залежить від нашого усвідомленого вибору.
Фото з соціальних мереж
Мурал чи фестиваль, фестиваль чи мурал?
Очевидно, найсерйозніше протистояння на теренах нашого міського виборчого округу №99 уже розгорнулося і триває між двома нині чинними депутатами Верховної Ради і водночас кандидатами-самовисуванцями Костянтином Яринічем і Олександром Горбуновим. Обоє потрапили до парламенту, як на мене, випадково. Костянтин пройшов по мажоритарці на хвилі майданних настроїв. Це при тому, що він не був помічений на місцевому Майдані і взагалі громадською діяльністю, принаймні публічною, до того не займався.
Симпатичний молодий чоловік закінчив Полтавську стоматологічну академію і розпочав свою трудову діяльність у рідному місті. Та прізвище Яриніч у медичних сферах нашого краю тоді звучало впевнено й повноголосо завдяки професійності і авторитету багатолітнього головного лікаря обласного онкодиспансеру й батька Володимира Яриніча. Можливо, під його впливом молодий лікар змінив спеціалізацію з гінекології на онкологію і фактично зробив запаморочливий стрибок у кар’єрі.
Ще у 2002-му році він у онкодиспансері значився лікарем УЗД за сумісництвом, а у 2007-му сесія обласної ради (на той час ми з Володимиром Яринічем були її депутатами) уже голосувала за Костянтина, як за головного лікаря цього, особливо важливого для нашого регіону лікувального закладу. Як учасник тієї події можу стверджувати, що призначення це, у якому мало проглядалась скромність і інтелігентність, все ж відбулося виключно завдяки авторитету шанованого Володимира Яриніча.
Сесійний зал обласної ради виявився щасливим місцем для молодого головного лікаря. Він став її депутатом наступного скликання. Очевидно, ріс професійно, у політику не втручався. Та коли постав Майдан і депутати обласної ради мали підтримати звернення проти нього і на підтримку тодішнього президента Януковича, Костянтин Володимирович тихо, але впевнено із трибуни сесії сказав: «Наш колектив підтримує Майдан». Ця фраза відкрила йому шлях до парламенту. Він став зручним кандидатом навіть для тієї влади, яка відходила і хотіла зберегти свій вплив в області – все ж не якийсь радикал-націоналіст, який поруйнує усі бізнесові хатки і зв’язки, надбані роками нелегкої праці. І прийнятним для широкого загалу, який часто обирав у депутатські крісла саме лікарів.
На відміну від Яриніча, Олександр Горбунов пройшов чималий громадський вишкіл. Минувши Ленінський комсомол, опинився у відомому у тодішньому Кіровограді ТОМі (творче об’єднання молоді), пізніше – у громадських молодіжних структурах, близьких до тоді ще середньої руки підприємця Олександра Табалова. Можливо, за його прикладом зайнявся бізнесом, очолював кілька фірм. Але не залишав громадської роботи, долучившись до «Фронту змін» екс-прем’єра Арсенія Яценюка. Саме у списку його партії «Народний фронт» і опинився під тоді непрохідним 41-им номером. Але сплеск довіри до «Сєні-кулі в лоб» дозволив йому стати депутатом Верховної Ради.
Обоє вони зарекомендували себе досить відповідальними депутатами. Не значились серед найбільших прогульників, дбали про свій округ, ініціювали ряд законопроектів. Костянтин Яриніч, член фракції БПП, який працює у комітеті охорони здоров’я зміг залучити мільйони гривень на ремонт і реконструкцію дитячої обласної лікарні, кошти для встановлення енергозберігаючих вікон у багатьох навчальних закладах, придбання ангіографа для обласного кардіоцентру і ремонту операційного блоку в онкодиспансері.
Олександр Горбунов теж залучив чималі кошти на реконструкцію дитячої спортивної школи Олімпійського резерву, центру переливання крові, парку Перемоги. Через нього ініціатори достукались до Верховної Ради з пропозицією перейменувати місто на Кропивницький. Отож, Олександра Горбунова підтримує національно-патріотичне крило громадських активістів. Хоча цю підтримку він певною мірою знівелював, назвавши на одній із останніх передвиборчих зустрічей тих, хто відстоює заборону обрізки дерев під стовп, придурками, які заважають реконструювати парк.
Але найвідоміший його проект – мистецький фестиваль «Кропивницький», який уже двічі відгримів у місті і мав шалену підтримку і розголос. Правда, Олександр Горбунов не дав чіткої відповіді на публічні закиди про невчасно проведені тендери та запаморочливі суми за деякі роботи для тих, хто обслуговував фестиваль. Так само досі залишається відкритим питання про незаконну забудову прибережної смуги річки Сугоклея, де розташований ресторан «Тиха гавань», який належить членам родини депутата.
Зате фестиваль цього року обіцяють провести не у кінці серпня, а посеред липня! Не знаю, як вдасться ламати заздалегідь сплановані гастрольні графіки відомим театрам та виконавцям, але – чого не зробиш заради майбутнього депутатства! Костянтину Яринічу (члену «ЄС», він не відхрещується від своєї партійності), звісно, важко змагатися з таким потужним піаром, але він намагається. У ФБ уже з’явився ролик, де сказано, що він дарує місту мурал! Про це йдеться уже кілька років – довго тривав конкурс, яку ж картину зобразити на боковій стіні обласного художнього музею, яка виходить на центральну вулицю міста і де добре підібране зображення було б дуже доречним. І ось справа пішла швидкими темпами. Можна не сумніватись – мурал відкриють до дня виборів!
Еліта, яка пішла у слуги
Конкурентом цим двом депутатам стане …нинішній помічник Костянтина Яриніча та його друг Олександр Дануца. Це ім’я добре відоме у місті. Ще із студентських років він зарекомендував себе і як громадський активіст, і як національно-патріотичний діяч. Старші борці за українську державність на таких певний час дивилися, як на майбутню еліту, на плечах якої постане омріяна ними Україна.
Та плечі виявились слабкими. Правда, в української державності забагато ворогів, а на шляху безліч труднощів та перепон, тож принципова позиція вимагала потужної працездатності, жертовності, твердості духу. А красивого життя хотілося тут і зараз. Сибаритство виявилось ближче до душі, ніж щоденна праця та невідомість. Почав із «Молодого Руху», балотувався у ВР від «Нашої України (2002), через десять років від «Украно, вперед!» (Наталі Королевської), між ними побував у «Сильній Україні» Сергія Тигипка (помічник народного депутата ІV скликання Сергія Олексіюка), врешті БПП – протягом чотирьох років очолював міську організацію, був помічник народного депутата Яриніча.
У деяких ЗМІ з’являлися публікації, де твердили, що Олександр Дануца заробляв на життя, продаючи конкурентам свої поразки (балотувався він не раз і на місцевих виборах, у тому числі й на міського голову), але реального підтвердження чи хоча б відповідального авторства ця інформація не одержала.
Отож, Сашко, перебуваючи в одному владному човні (БПП), водночас наловчився перескочити в інший – виявляється, саме він очолював у нашій області передвиборчий штаб кандидата Зе! Фактично підпільно. Бо хоча зараз у ФБ він і пише, що штаб зазнавав тиску з боку влади (він же сам і був у провладній команді!), та публічно себе ніде не проявив. Єдине – десь промайнула інформація, що у столичного штабу є претензії до Дануци щодо неефективного використання коштів. Тоді все стало ясно. Нам явно не вистачає кмітливості і передбачуваності пана Олександра! Тепер він – кандидат від міського округу у народні депутати від партії «Слуга народу». Що ж, елітою стати не зміг, дострибнув хоч до слуги!
Слідкуйте за наступними публікаціями про кандидатів у народні депутати. Далі буде…
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: