“Без купюр”, як і низка інших місцевих видань, нещодавно повідомляли про те, що топонімічна комісія при Кропивницькій міській раді відхилила пропозицію краєзнавиці й кандидатки історичних наук Тетяни Печериці щодо перейменування вулиці Ялтинської обласного центру на честь Заслуженого лікаря України, хірурга-онколога Володимира Яриніча. Однією з підстав, серед іншого, назвали незгоду жителів цієї вулиці на перейменування. Натомість ініціаторці звернення рекомендували клопотати перед МОЗ та переконати колектив у тому, щоб назвати онкоцентр, який він очолював багато років, на його честь. Проте Тетяна Печериця вирішила оприлюднити обґрунтування своєї пропозиції у медіа у вигляді відкритого листа, в якому, зокрема, розповідає про важливу роль Володимира Яриніча у будівництві нинішнього приміщення онкоцентру, а на той час онкодиспансеру. Про шлях від ініціативи до зведення двох черг, що тривало з 1984-го по 2010 роки, тобто майже 26 років, та зіграло важливу роль у становленні онкологічної служби в нашій області.
Нижче подаємо її позицію.
Відкритий лист
Шановна громадо Кропивницького та шановний голово і члени топонімічної комісії Кропивницької міської ради, 9 січня відбулося засідання топонімічної комісії Кропивницької міської ради, яка розглянула дві мої пропозиції про перейменування вулиць Кропивницького. Першу, про перейменування вулиці Брестської на вулицю Сергія Шевченка, топонімічна комісія погодила, а другу – про перейменування вулиці Ялтинської на вулицю Володимира Яриніча топонімічна комісія не підтримала, зазначивши: «Цей топонім пов’язаний з назвою українського міста в Криму і немає жодних підстав його змінювати. Проти такого перейменування висловилися і жителі вулиці».
Хочу повідомити, що під час засідання, голова топонімічної комісії зазначив, що Володимир Яриніч дійсно заслуговує на те, щоб на його честь назвали вулицю в майбутньому. Звертаю вашу увагу на те, що під час засідання топонімічної комісії, запропонувала перейменувати на честь славного українського міста Ялта вулицю Мінську, адже до території, на якій сьогодні знаходиться вулиця Ялтинська, вона жодним чином не прив’язана топонімічно або ж історично. Вважаю, що з історико-краєзнавчого погляду, доцільно перейменувати саме вулицю Ялтинську на вулицю Володимира Яриніча, а не будь-яку іншу вулицю в Кропивницькому.
Щодо негативного ставлення жителів вулиці Ялтинської до перейменування повідомляю, що коли я, на початку грудня 2024 року, подала відповідну пропозицію до Кропивницької міської ради, то того ж дня відвідала голову квартального комітету цієї вулиці, яка тоді схвально поставилася до моєї пропозиції. Також я поспілкувалася і з жителями вулиці Ялтинської, яка складається з десяти приватних будинків. Тоді між нами відбулася конструктивна розмова, більшість із них була не проти цієї пропозиції. Окрім того, я надала друковане обґрунтування про перейменування. 7 січня вже 2025 року я вдруге прийшла до голови квартального комітету вулиці Ялтинської за протоколом про позицію жителів вулиці щодо перейменування, але цього разу вона категорично відмовила мені. Після чого я знову звернулася до жителів вулиці Ялтинської, щоб ще раз переконатися в їхній згоді. Однак цього разу й жителі вулиці, ті з якими мені вдалося поспілкуватися, раптово змінили своє попереднє ставлення до перейменування. Діалогу не було, був суцільний крик й навіть некоректні висловлювання на адресу покійного. Зрозуміло одне, хтось вплинув на їхню думку. І я вважаю, що на сьогодні спиратися на неї, як об’єктивну, не можна.
Мушу сказати, що й на підготовчому етапі до засідання топонімічної комісії я зіштовхнулася з певним психологічним тиском.
Вважаю, що мою пропозицію про перейменування вулиці Ялтинської на вулицю Володимира Яриніча перевели з площини історико-краєзнавчої в політичну. Хто це зробив – мені не відомо. Хочу підкреслити, що я науковець, історик, краєзнавець, а не політик, й ніколи свою кандидатуру не висувала від жодної політичної партії. Пропозиція про перейменування вулиці Ялтинської на вулицю Володимира Яриніча запропонована не лише виходячи з історико-краєзнавчого погляду, але й з врахуванням думок та побажань його знайомих, товаришів, колег, містян, серед яких і почесні громадяни нашого міста, такі як Сухомлин М. О., Саінсус О. Д. та Курбатов В. І. Від них я отримала схвальні відгуки щодо перейменування вулиці Ялтинської на вулицю Володимира Яриніча.
Обґрунтування перейменування вулиці Ялтинської на вулицю Володимира Яриніча
Володимир Іларіонович Яриніч народився 18 січня 1941 року в незаможній українській родині у селі Сальне Ніжинського району Чернігівської області. Його дитинство припало на важкі повоєнні роки, родина була змушена обмежувати себе в усьому. На жаль, мати Володимира так і не дочекалася свого чоловіка, а малолітні Володимир й Микола, свого батька з фронту – отримали похоронку… Лише через багато років Володимир Яриніч знайшов його могилу на Хмельниччині, де він був похований разом із іншими загиблими у бою солдатами. Ще підлітком В. Яриніч почав працювати, заробляв трудодні в колгоспі. Активно допомагав родині Яринічів рідний дядько І. Примушко, який працював головним лікарем Бобринецької лікарні Кіровоградської області.
За спогадами самого В. Яриніча саме рідний дядько прищепив йому бажання стати лікарем. У 1958 р. він вступив до Дніпропетровського державного медичного інституту, який став його alma mater. У 1963 році, після його закінчення, Володимира Яриніча направили на роботу в Кіровоградську область. Свою професійну діяльність В. Яриніч розпочав на посаді лікаря-педіатра в Катеринівській дільничній лікарні Кіровоградського району.
З 1965 по 1974 роки працював анестезіологом у Кіровоградському обласному онкологічному диспансері, пізніше в районній лікарні Кіровоградського району на посадах хірурга та завідувача хірургічного відділення. Кардинальні зміни у професійній діяльності сталися у 1974 році, коли його призначили головним лікарем Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру. У цей час онкологічна служба України, зокрема, і в Кіровоградській області, перебувала лише на початковому етапі свого становлення.
Основні здобутки Володимира Яриніча як медика й активного громадського діяча
Найперше, це те, що саме Володимир Яриніч наприкінці 70-х років XX ст. згенерував ідею будівництва в Кіровоградській області нового приміщення для обласного онкологічного диспансеру.
По-друге, саме Володимир Яриніч провів низку медико-статистичних досліджень рівня захворюваності на рак у Кіровоградській області та інших областях України, підготував порівняльні таблиці, які надсилав до Кабміну. Так він зумів переконати уряд в необхідності будівництва нового онкодиспансеру саме в Кіровоградській області. Шлях до реалізації цієї мети був досить важким й тернистим, але ні часті невдачі, ні нерозуміння, а часом навіть й байдужість з боку чиновників різних рівнів влади, не зупинили його на половині шляху.
У 1984 році з труднощами й проблемами розпочалося спорудження першої черги обласного онкологічного диспансеру, що завершилося аж у 1994 році. У 1995 році відбулося урочисте відкриття першої черги приміщення. Однак забезпечити розв’язання всіх проблем ця нова споруда не змогла. Саме тому вже через рік розпочалося спорудження ще одного корпусу – другої черги Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру, яке завершили у 2010 р.
По-третє, з ім’ям Володимира Яриніча пов’язаний початок повноцінного становлення та розвитку онкологічної служби в Кіровоградській області та України в цілому, й власне, організація успішної та ефективної роботи Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру.
Заслугою Володимира Яриніча як керівника онкодиспансеру є й те, що йому вдалося сформувати та втримати команду професійних лікарів-онкологів, серед яких Чалий О. С., Макарук І. М., Яриніч К. В., Скородумов Ю. О., Крамар Т. М., Бондаренко О. В. та ін.
Володимир Яриніч був одним із фундаторів онкологічної служби України другої половини XX – першої чверті XXI ст., який в плідній співпраці з провідними онкологами Кіровоградської області та України розробляв нові форми й методи профілактики онкологічних захворювань та їх лікування.
Володимир Яриніч віддав професії медика 56 років свого життя, із яких 47 років пропрацював в онкодиспансері. Його поважали за високий професійний рівень, людяність, порядність, тонке почуття гумору, природжену скромність та незламну віру у святий обов’язок лікаря – завжди й всюди допомагати людям.
Праця Володимира Яриніча на ниві медицини, його громадська діяльність неодноразово відзначені на загальнонаціональному та місцевому рівнях:
Ордени: Трудового Червоного Прапора (1986 р.);«За заслуги» III ст. (2000 р.);«За заслуги» II ст. (2006 р.). Медалі: «За доблесну працю» (1970 р.); «За трудову доблесть» (1976 р.); «Ветеран праці» (1982 р.). Почесні звання: Заслужений лікар України (1991 р.); Почесний громадянин міста Кіровограда (зараз Кропивницький)(2007 р.). Нагрудний знак «Відмінник охорони здоров’я» (1980 р.). Почесні відзнаки Кіровоградської області: «З добром до людей» (2009 р.); «Честь і слава Кіровоградщини» (20011 р.). Почесні грамоти Верховної Ради України (2003 р.), Міністерства охорони здоров’я України, Кіровоградської обласної адміністрації, Кіровоградської обласної ради. Лауреат премії імені В. Винниченка газети «Народне слово» (2004 р.) за вагомий внесок у розвиток медицини області. До 30-ї річниці незалежності України Володимир Яриніч нагороджений відзнакою «За вагомий внесок у розвиток охорони здоров’я «Постаті української незалежності» (посмертно).
З повагою кандидатка історичних наук, доцентка – Тетяна Печериця
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: