Нещодавно «Без купюр» анонсував серію інтерв’ю в рамках авторського проекту «Каденція», присвяченого міській раді Кропивницького сьомого скликання. Адже за плечима вже більша частина відведеного їй законодавством терміну, тож уже є достатньо матеріалу і прикладів для аналізу, як депутати на чолі з міським головою впоралися з проблемами міста, як служили громаді, в чиїх інтересах частіше використовували свої депутатські повноваження, що встигли зробити і що ні, а що ще є час виправити. Першим нашим співрозмовником у рамках проекту був голова постійної депутатської комісії міської ради з питань архітектури, будівництва, реклами, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Олександр Шамардін. Цього ж разу ми поспілкувалися з одним із його опонентів та одним із найвпізнаваніших завдяки активній політичній діяльності депутатів, головою другої за чисельністю фракції в міській раді від ВО «Батьківщина» Олександром Цертієм.
У першій частині інтерв’ю, представленому не лише в текстовому, а й у відеоформаті, ми спілкувалися про проблеми центрального опалення, шкоду і користь МАФів, як зберегти зелені зони від забудови, зокрема Лісопаркову, хто який вплив має в міській раді та чи можна бути ефективним в опозиції.
– Давайте почнемо з питання, що цікавить багатьох жителів нашого міста. Знову з’явилася інформація «Нафтогазу» про те, що в Кропивницькому опалювальний сезон під загрозою. Воно більше стосується управління житлово-комунального господарства, одного з заступників міського голови і самого голови… Але ви,як депутат,також слідкуєте за цією ситуацією, неодноразово виступали з приводу «Кіровоградтепла» і його боргів. Його майновий комплекс, як відомо, забрали з оренди в комунальну власність… А як з його боргами за газ, хто їх погашатиме?
– Проблема заборгованості не тільки за теплопостачання, а й інші комунальні послуги є значно глибшою. Вона зумовлена передусім тарифною політикою в нашій державі. Адже в структурі заборгованості теплогенеруючих підприємств – значна заборгованість населення. І при таких цінах на ресурс, зрозуміло, що заборгованість за тепло зростатиме, бо доходи людей не дозволяють платити.
Щодо виключно централізованого опалення, то ця проблема виникла не в минулому і не в позаминулому році. Наші підприємства вже вичерпали свій ресурс,якщо говорити про виробничі потужності й інженерні мережі. Тому вони в принципі не можуть бути ефективними. А це означає, що їхні послуги будуть дуже дорогими і надто низької якості. Що ми й спостерігаємо вже багато років. І тут постає найголовніше запитання – «Що з цим робити?». Адже заборгованість теплових підприємств і далі накопичуватиметься.
Те, що ми повернули в комунальну власність підприємство «Кіровоградтепло» з оренди ТОВ «ЦНТІ УНГА» – це проблема і плюс одночасно. Його повернули в дуже поганому стані, я б сказав, що в незадовільному.
– Не зважаючи на те, що орендарі мали пільги на оренду землі і на оренду майна?
– Так, і що практично не сплачували за оренду майна, не вкладали кошти в реконструкцію, розвиток і модернізацію. Ще й залишили величезну заборгованість за спожитий газ. Відповідно до законодавства, вона не залишається за юридичною особою, а передається за цілісним майновим комплексом. Ось, така колізія. Тобто ці борги сплачуватимемо ми, громада міста.
Ситуація виглядає тупиковою. Тому я вже тривалий час кажу, що нам треба позбуватися цих монстрів – підприємств, що мають сотні кілометрів теплотрас, якими ми по суті опалюємо не помешкання наших громадян і не соціальні об’єкти, а вулиці й дороги. Але коли йдеться про те, щоб вирішувати це питання і розробляти якийсь механізм виходу з ситуації, ми вже чотири роки чуємо, що треба розробляти новітню схему теплопостачання.
Я ж неодноразово виступав із пропозиціями щодо автономного опалення, щоб ми почали закладати гроші в бюджеті на локальні модульні котельні. Бо зробити витрачання енергоресурсів максимально ефективним можна тільки одним шляхом – теплогенеруючі потужності максимально наблизити до місць опалення. Тоді це буде ефективна система теплопостачання й нормальні тарифи.
А коли в нас тарифи – найвищі в Україні, що легко перевірити, зайшовши на сайт Мінрегіонбуду, виникає багато запитань до влади. Зокрема, чому людям не дозволяють переходити на автономне опалення?
Зрозуміло, що не можна йти лише шляхом відключення від центрального, не маючи стратегії, не маючи розуміння того, що буде після того, коли велика кількість абонентів відключаться від центрального опалення, яким чином опалювати наші соціальні заклади – лікарні, школи, інші організації і структури. Бо тоді ми можемо отримати ще глобальніші проблеми. Але поки що, як не прикро, але це факт, такого бачення немає.
Я багато років намагаюся сформувати його, намагаюся донести до заступників міського голови, говорю при формуванні бюджету і на сесіях… І з дозволами на відключення від центрального опалення – скільки було боротьби, щоб зробити цей процес прозорим… Але поки що, на превеликий жаль, не вдається заручитися підтримкою влади.
– Щодо загального бачення тієї чи іншої ситуації і стратегії вирішення, якщо говорити про МАФи, яка взагалі користь від них для бюджету, для кількості робочих місць? Минулого року спілкувалася з Андрієм Садовим під час його приїзду до Кропивницького, він сказав, що у Львові позбуваються МАФів, бо насправді ніякої глобальної вигоди від них немає. Що є вигода тільки окремим чиновникам, які в цьому зацікавлені, і, можливо, окремим депутатам…
– Я цілком погоджуюся з такою позицією. Користі від тимчасових споруд або, як їх люди називають, МАФів, а я їх називаю «халабудами», майже немає. Чому? Тому що велика кількість цих тимчасових споруд розташована в нашому місті взагалі незаконно – на газонах, на тротуарах, на пішохідних доріжках, на клумбах. І при цьому під ними навіть неоформлена земля, тобто не передана в оренду. Хоча є висновок Верховного Суду, що розміщення такої споруди без передачі ділянки в користування – незаконне. Чому Верховний Суд дійшов такого висновку? Чому я теж стверджую, що це неприпустима ситуація? Тому що, якщо МАФ, тимчасова споруда, розміщується тільки за паспортом прив’язки, то наш бюджет взагалі жодної копійки від нього не отримує. Просто не сплачує за оренду землі. Єдине, від чого може отримувати деякі кошти наш бюджет- це частина податку на доходи фізичних осіб. І то за умови, що люди офіційно оформлені, офіційно платиться зарплата.
Але в цілому від МАФів сьогодні більше шкоди для громади, для міста, ніж користі. Адже коли ми бачимо з вами вулиці, на яких хаотично розміщені ці споруди, наприклад, на вулиці Попова, то це просто суцільний жах. Така ж ситуація в центрі, в інших спальних мікрорайонах. Вони дуже псують загальний архітектурний вигляд.
Крім того є інша складова, про яку ви правильно казали – це корупційна годівниця, причому велика корупційна годівниця для тих, хто лобіює ці питання. А вони вирішуються на різному рівні – і депутатами, й іншими людьми.
Практику, коли МАФи, тимчасові споруди, розміщуються хаотично в місті і не мають єдиних стандартів, єдиних правил – потрібно викорінювати. І коли тільки розпочалася наша каденція в міській раді, це був кінець 2015-го року, у місті була комплексна схема розміщення тимчасових споруд. Її скасували, пообіцявши на сесії, що швидко розроблять нову, яка буде максимально влаштовувати інтереси громади, її побажання. Але за цей час нова комплексна схема так і не розроблена. І коли я на сесії казав, що треба накладати мораторій на розміщення цих потворних халабуд, поки в нас не буде комплексної схеми, більшість депутатів мене не підтримали. Було дуже чітко видно, хто як голосував: хто мав якийсь зиск й інтерес від цього, а хто не мав.
Комплексна схема чим ще хороша? Тим, що на момент затвердження вона проходить процедуру громадського обговорення. Тобто вона оприлюднюється, збираються пропозиції, всі все бачать, де планують розміщувати ті тимчасові споруди, яким буде їхній архетип, узгоджений вигляд – усе прозоро. А не так, щоб вони були усі різнобарвні, різної висоти і як халабудки стояли по місту.
– Ще одне питання, яке тривалий час обговорюється, але немає жодного відчутного зрушення – забудови зелених зон. Ваш колега Володимир Смірнов якось пропонував затвердити межі Лісопаркової. Тоді деякі депутати запропонували створити тимчасову комісію, яка над цим працюватиме. Так це питання просто «заговорили». Як на вашу думку, воно взагалі має перспективу хоча б до закінчення вашої каденції, міської ради нинішнього скликання, бути вирішеним?
– Ситуація з Лісопарковою взагалі дуже цікава. Тому що дійсно, дуже давно було прийнято рішення щодо розробки проєкту землеустрою. Для чого? Для того, щоб сформувати залишки цієї рекреаційної зони і передати їх на баланс нашому комунальному підприємству. Для чого це було зроблено? Не для того, щоб легалізувати вже виділені чи перепродані тут земельні ділянки. А для того, щоб хоча б зберегти те, що залишилося. Але питання на такому, здавалося б, зрозумілому рівні, як ви правильно висловилися, – просто «заговорили». Я дуже вдячний Володимиру Смірнову за те, що він колись порушив цю дуже важливу тему.
Сьогодні ситуація виглядає таким чином: є рішення сесії, є підрядна проєктуальна організація, яка мала розробити цей проєкт землеустрою. І ніби він розроблений. Щоправда його ще практично ніхто не бачив. Принаймні депутати. Але він чомусь розроблений не до кінця, як нам кажуть. І тому затверджувати його поки що не можна. Щодня, поки ми зволікаємо з його затвердженням, є загроза цій рекреаційній зоні, точніше тому, що від неї залишилося. Тому що ті питання, які зараз протягуються на земельні комісії і потрапляють на сесії, вони не завжди корисні для громади, як це намагаються нам подати деякі депутати, розказуючи про те, що це земля для підприємців, для АТОвців, ще для когось… Сьогодні багато зловживань у земельній сфері, коли використовують учасників АТО – передають земельну ділянку, на яку вже є покупець.
Про гаражні схеми ви також знаєте.
– Коли виділяють землю під гараж, а потім змінюють цільове призначення, і там з’являється МАФ?
– Так. Дуже поширена схема. І так ми знову можемо отримати в рекреаційних зонах якісь земельні ділянки під будівництво торговельних центрів, житла або ще чогось. Тому в цьому питанні я стою на тому, що нам треба негайно доробити цей проєкт, негайно його затвердити, сформувавши цю земельну ділянку за залишкамивільних контурів. Щодо інших зелених зон, розданих у попередні каденції, – треба вивчати ситуацію, звертатися до судових інстанцій для того, щоб спробувати ці землі повернути назад в комунальну власність. Але поки що ні перший шлях, ні другий навіть не розглядається намісцевому рівні. І це сумно.
І взагалі, ви ставите багато запитань, а мої відповіді ґрунтуються на тому, чому це не зроблено. Мені прикро, як депутату, як людині, яка представляє інтереси територіальної громади, що я змушений констатувати, що ми боролися, щось робили, пройшли певний шлях і не отримали результату. Але конфігурація політичних сил в міській раді, що фактично узурпували владу, просто унеможливлює плідну роботу. Бо ти приходиш з гарними ініціативами, з програмами, приходять колеги з опозиції, починаємо переконувати, решта ніби погоджується щодо наглядових рад, прозорості, рівного підходу, наприклад, в питаннях оренди землі, оренди комунальної власності, але на сесії не голосує за ці питання.
Але є питання, що приймаються на сесіях, але не виконуються управліннями або профільними заступниками міського голови. Як приклад, у 15-му чи 16-му році підтримали мій депутатський запит щодо заміни адресної атрибутики. Пам’ятаєте: декомунізація, перейменували вулиці, деякі двічі, деякі тричі (є і такі приклади в нашому місті), а про таблички адресні забули. І вони залишилися проблемою людей, які мали їх замінити за власний рахунок. Коли я вніс проект рішення, щоб системно замінити всю адресну атрибутику і зробити це за кошти нашого бюджету, депутати його підтримали. На це були закладені кошти, виконавчі органи начебто мали виконати рішення, прийняте депутатами, але цього не було зроблено. Чому? Тому що не провели конкурс, щоб визначити підрядника. То визначили, але в них виникли сумніви. То в кінці року вже немає грошей. І так кілька років.
– Буквально кілька днів тому звернула увагу, що в деяких місцях, де змінили таблички, їхня якість говорить сама за себе. Там уже нічого не видно. Та повернемося все-таки до розстановки сил у міській раді. Щоб жителі Кропивницького розуміли – які сьогодні партії сформували депутатську більшість, що дозволяє мати потрібну кількість голосів для прийняття рішень, і які відповідно можна вважати при владі в нашому місті. Які ж сили знаходяться в опозиції? Чи має сьогодні важелі впливу опозиція вміські раді, в тому числі і фракція “Батьківщини”, яку ви представляєте і очолюєте? І чи можете навести важливі рішення, які пропонували опозиційні сили і вони були підтримані більшістю?
– Стосовно формату нинішньої більшості в міській раді – це такі фракції як “Наш край” Андрія Табалова, колишній «Опоблок», який зараз називається «Опозиційна платформа – За життя!», і “Рідне місто”, де головує Олександр Шамардін. От, вони об’єдналися, створили таку конфігурацію, що по суті унеможливлює нормальну роботу інших політичних сил, у тому числі опозиційних. Є ще багато депутатів-перебіжчиків, які переймаються якимись власними інтересами і просто «підголосовують» разом із цією більшістю потрібні питання.
Що стосується питань, які виносилися і не були підтримані, або були. Наприклад, я вносив проєкт рішення щодо тотальної GPS-навігації для нашого громадського транспорту. Адже ви пам’ятаєте, як у 15-му і 16-му роках, коли ще не було нових комунальних автобусів і тролейбусів, маршрутки ввесь час не дотримувалися інтервалу руху, їх ввесь час бракувало на маршрутах. І тоді ми розробили концепцію, яка полягала в тому, щоб змусити перевізників встановити GPS-навігатори і підключити до єдиної системи диспетчеризації. Щоб у вільному доступі можна було побачити, скільки транспорту працює на маршруті. Тому що зловживання і погана якість послуг якраз і полягала в тому, що кількість транспортних засобів на маршрутах була недостатньою. Саме через це вони не могли виконувати інтервал руху, а люди після роботи й особливо у вечірній час – дістатися додому. Депутати підтримали цю ініціативи, але в результаті ми досягли лише того, що система GPS-навігації працює тільки на комунальному транспорті. А наші приватні перевізники знайшли мільйон аргументів, чому це не можна зробити, чому це треба зробити завтра, а потім післязавтра або після того, як їм підвищать у черговий раз тариф. Тож сьогодні людина не може подивитися, скільки приватних маршруток знаходиться на маршруті, як вони працюють, як вони дотримуються інтервалу руху. Тобто є рішення, які приймаються, але виконавчими органами не виконуються.
Транспортне управління взагалі було моїм улюбленим. Бо дуже довго бився за цю GPS-навігацію, і максимум, якого вдалося досягти, це те, що її встановили на комунальному транспорті. Проте і це вже добре. Як і те, що повернуто в комунальну власність транспортне підприємство і придбано тролейбуси, автобуси.
– Наш проєкт називається “Каденція”. Тобто він присвячений діяльності міської ради саме нинішнього скликання. І хотілося б підсумувати те, що зроблено, адже більша частина каденції вже минула і було достатньо часу, щоб вирішити ключові питання. Можете підсумувати, що зроблено, що ні і чому?
– Я не вважаю себе успішним депутатом, мені хотілося б бути ефективнішим. Адже я напрацював разом із колегами, разом із громадськими діячами, активістами дуже багато корисних програм. Це просто стоси документів, які мали б бути реалізовані, які відразу б дали позитивний ефект для територіальної громади, для міста. Причому це стосується всіх сфер нашого життя. Але з причин, які ми з вами обговорювали, більша частина цих проєктів, цих ініціатив, не реалізована. Ми не досягли результату. Результату не отримала громада.
Але я людина, яка ніколи не здається. У моєму житті труднощів і випробувань було більше, мабуть, ніж якихось щасливих моментів. Це правда, тому що ніколи в житті нічого не давалося легко. І тому тут так само я ніколи не опускаю руки. Я вірю в те, що ми обов’язково все зробимо. Можливо, це буде в наступній каденції, а, можливо, під кінець цієї каденції депутати захочуть показати свою активність.
Для того, щоб показати високу ефективність, потрібна реалізація, потрібна політична воля депутатів (нас 42 депутати в міській раді), потрібна підтримка і контроль виконавчих органів щодо виконання всіх програм й ініціатив. Тому що один депутат або якась опозиційна фракція при нинішній конфігурації, коли фактично є еліти, які керують містом, не можуть вимагати чогось від виконавчих органів. Мені було дуже прикро, коли на початку каденції я ходив, направляв звернення до виконавчих органів з вимогою написати, чому щось відбувається не так. І потім, коли читав відповіді, розумів, що вони надають мені відписки. Колись дійшло до протистояння, якщо ви пам’ятаєте. Була така ситуація, коли ми прийшли в Управління містобудування й архітектури і просто забрали в них оці теки з паспортами прив’язок, які вони не хотіли надавати нам депутатам для ознайомлення. Ми знали, що видали якісь паспорти прив’язки, ми знали, що в місті з’являться чергові МАФи, тимчасові споруди, і не знали навіть де. І наше управління мені, як депутату, відповідало, що це поза межами моєї компетенції, тому вони таку інформацію надати не можуть.
От, ми тоді зібрали ці теки з документами, прийшли, показали їх журналістам, громадськості. Нас засуджували за це, казали, що ми діяли неправильно. Але який інший був шлях? Іншого шляху не було.
– Тим більше, що є закон про доступ до публічної інформації. Ця інформація не є закритою.
– Так, і є закон, який мені як депутату дає такі повноваження. Але вони придумали таке формулювання«так, закон є, але поясніть, яким чином розміщення тимчасової споруди стосується безпосередньо вашої депутатської діяльності». Ну, унікальні просто були такі перли. Я їхзберігаю, до речі, досі. Колись поділюсь прикладами майстерності наших виконавчих органів у формулюванні відписок…
Другу частину інтерв’ю з Олександром Цертієм читайте завтра на нашому сайті або дивіться у ютубканалі «Без купюр».
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: