Вибори – це завжди гаряча пора. Тим більше нинішні – позачергові, у спеку, у час літніх відпусток. Але якщо наш вибір буде розслабленим і, не дай Боже, безвідповідальним, то це може обернутися великими бідами. Ми й так занадто часто балансуємо на краю прірви: економічної, політичної, безпекової. А так би хотілося, аби розумний, професійний, державницький парламент все-таки, хоч потроху наближав нас до розвитку і благополуччя. І як би там не було, але це таки великою мірою залежить від нашого усвідомленого вибору.
У виборчій історії нашого краю 100-ий округ – це майже власна назва. Після масштабних фальсифікацій під час пам’ятних президентських виборів 2004-го року він став символом зловживань під час виборів. У нашому місті навіть виходила газета під такою назвою – «100-ий округ». Але пристрасті вляглись, за ті нахабні фальсифікації так нікого покарано й не було, а колишній міський округ змінив своє розташування. Крім частини обласного центру та селища Нового до нього тепер входять ще шість районів – Кропивницький, Бобринецький, Вільшанський, Добровеличківський, Компаніївський, Новоукраїнський.
Цього року, очевидно, напруги теж не уникнути, бо ж амбіції у кандидатів чималі, а для одного з основних претендентів на крісло нардепа поразка може коштувати втрати свободи і значної частини статків.
Майстер політичних кульбітів
Найімовірніший претендент на парламентське крісло тут – нині чинний народний депутат, причому вже трьох скликань, Станіслав Березкін. Ім’я цього політика сьогодні відоме в Україні, на жаль, через негативний шлейф пов’язаного з ним бізнесу та серйозні звинувачення з боку антикорупційних органів.
Він розпочинав свій бізнес у далекому 1993-му. Спочатку спробував зайнятися нерухомістю. Потім вирішив придбати лінію з розливу шампунів, але справа не пішла. Ключовим виявилось слово – розлив. Нове підприємство «Система ССБ» (перші букви ініціалів і прізвища) почало розливати олію. Дуже швидко воно розвинулось і з’явилась ціла торгова марка – «Сонола». Швидкий успіх було забезпечено за рахунок кредиту Європейського банку реконструкції і розвитку та кількох мільйонів доларів від американських інвесторів. Тут уже було за що не лише розливати, а й будувати заводи по переробці соняшника, пізніше виробництва маргаринів, майонезів, комбінованих жирів. Постала кампанія «Креатив».
Й усе було б чудесно, але кредити треба віддавати. А не хочеться, тож якимось дивним чином з’явилось рішення одного з районних судів, яким договір із американським інвестиційним фондом визнавався не дійсним. На підставі цього рішення його вивели з числа акціонерів підприємства, позбавили права навіть на дивіденди і, звісно, мова не йшла про повернення кредиту. Ясна річ, фонд звернувся до суду, до тодішнього уряду. Пару років тривала судова тяганина. Справу вдалося більш-менш залагодити тільки у 2005, коли уряд очолила Юлія Тимошенко. Березкін тоді причалив до її політичної сили, і патронесі незручно було перед американцями за шахрайську поведінку однопартійця. Отож, Станіславу Семеновичу довелося повернути американському інвестиційному фонду борг, але без процентів і дивідендів.
На літо 2015 року оборот групи «Креатив» становив більше п’яти мільярдів гривень. Але на ньому також висіли величезні борги перед державними банками, плюс багато заплутаних боргових зобов’язань із більшими й меншими партнерами. Тож, улітку 2015-го 80 відсотків свого олієжирового бізнесу разом із торговою маркою «Креатив» Станіслав Семенович продав.
І хоча Березкін створив нову управляючу кампанію «Грін стоун», його бізнес супроводжує безліч судових позовів, кілька разів арештовувалось майно (дорогі машини його доньки Вікторії, один із ресторанів).
Станіслав Семенович, а точніше його дорослий син Максим любить футбол. На початку 2000-их вони придбали тоді кіровоградський футбольний клуб «Зірка». Не один мільйон гривень вклали у реконструкцію однойменного стадіону, який зараз приймає солідні змагання не лише футболістів, а й легкоатлетів. Та наприкінці минулого року Максим Березкін заявив, що фінансувати клуб уже нічим і що «Зірка» стала фактично жертвою політичного тиску з боку НАБУ та правоохоронних органів на їхню сім’ю.
Справді, у листопаді минулого року НАБУ та САП висунули звинувачення Станіславу Березкіну та ще низці осіб за чотирьма статтями КК – розкрадання, відмивання коштів, зловживання, підробка документів. Йшлося про кредит 20 мільойнів доларів, взятий у «Ощадбанку» з порушеннями. Частина якого, за версією слідства, виведена в офшори. Відповідний комітет ВР дав згоду на притягнення його до відповідальнгості, а от у парламентській залі голосів для цього не вистачило. Тоді суд арештував десять чоловік, усі вони вийшли під заставу. Станіслав Семенович публічно заявляв, що звинувачення безпідставні та політично вмотивовані і жодних порушень закону з його боку не було.
Але про яку незручну політичну позицію мова, коли Станіслав Семенович буквально рекордсмен із політичних кульбітів. Пройшовши в парламент за списками БЮТ, він буквально через два тижні опинився у фракції Партії регіонів. Наступного разу став депутатом від цієї політичної сили, але вже 21 лютого 2014 року, він, який був одним з тих, хто стояв на Антимайдані в Кропивницькому, перебі…, ой, перейшов у депутатську групу «Економічний розвиток» і підтримав Майдан. Наступний похід у парламент – самовисуванцем, як і цього разу. Депутатська група «Воля народу», потім група партії «Відродження». Під час президентських виборів 2019-ого підтримував Петра Порошенка, а вже у травні заявив, що Верховна Рада має об’єднатися навколо програми Володимира Зеленського.
Березкін якось після чергового політичного кульбіта пояснював, що, мовляв, не розуміє, для чого взагалі якась опозиція, головне, щоб економіка працювала. Він, власне, й не приховував, що для нього головне було лобіювання і захист своїх інтересів. Відвідування сесійних та комітетських засідань – трохи більше половини, його картка часто була серед тих, що й без його присутності голосувала, «як треба». Активною законотворчістю народний депутат теж похвалитися не може. Він має одну з найменших кількість поданих і прийнятих законопроектів. Зате значиться серед тих, хто підписав подання у Конституційний суд про скасування статті щодо незаконного збагачення.
Здавалося б, із такими надбаннями шансів мало… І тут один з парадокасів української виборчої кухні. Річ у тім, що Станіслав Семенович давно, надійно, всебічно, і, я б сказала, душевно, налагодив контакт із мешканцями свого округу. Його благодійний фонд «Добротвір», до роботи у якому він залучив грамотних, небайдужих, активних людей, відгукується на потреби і громад, і окремих виборців. Його представники, а останнім часом і сам депутат, не стомлюються вручати, відкривати, підтримувати, заохочувати, святкувати і допомагати. Слід віддати належне, Березкін не лінується добиратись у глибинку, зустрічається із представниками сільських громад, головами сільрад. У його окрузі діє грантова програма DOBRE і якраз тут уже наявні успішні приклади децентралізації – Новоукраїнська, Помічнянська ОТГ. Березкін цю реформу підтримує, а от від освітньої і медичної відхрестився, опублікувавши відповідний блог на своєму сайті, мовляв, у них багато чого порушує права людини.
Три Юрія, два – повні тезки
Більш-менш реальним конкурентом важковаговику-депутату на окрузі міг би стати ініціативний фермер із Бобринецького району Юрій Крутько. Він добре відомий у цьому краї порядністю і небайдужістю. Був депутатом обласної ради, нині – Бобринецької районної, підтримував Майдан, товаришував із загиблим його героєм – Віктором Чміленком, допомогав нашим воїнам-захисникам. У 2017 році, коли почастішали рейдерські захоплення, ініціював створення у районі громадської спілки «Аграрна самооборона», очолив її.
Юрій Миколайович – хлібороб за професією і за покликанням, наприкінці минулого року був обраний головою Аграрної партії. Попередній голова партії Віталій Скоцик покинув посаду не з власної волі, а був переобраний, бо частина членів партії вважала, що він використовує свої повноваження з корисливою метою. Він всіляко противився узаконенню переобрання, але Мінюст визнав нового голову обраним законно.
Наразі на 100-му окрузі – двоє Крутьків, і обидва Юрії, і навіть Миколайовичі. Тільки інший – ФОП із Чернігова.
Ще один фермер-кандидат із цього краю теж Юрій, Юрій Іванович Кожушко. Нині депутат обласної ради, висунутий Радикальною партією Олега Ляшка. Господарює у великому селі Надлак Новоархангельського району. Один із тих кандидатів, що входять до трьох відсотків із професійно-технічною освітою. Але це, вочевидь, не заважає Юрію Івановичу успішно фермерувати. Та заважає те, що його дружина – голова Надлацької сільської ради. І у ЗМІ з’явилось кілька публікацій (аргументованих спростувань іншої сторони автор не знайшла) про те, що вона паї померлих людей передає АФГ «Віка», де директорує її чоловік Юрій Кожушко, під виглядом невитребуваних земель.
Опозиціонер-землевласник, підприємці та поліцейський
Андрія Маліцького добре знають у Кропивницькому районі, який він очолював за часів Януковича. Нині Андрій Васильович – депутат районної ради, помічник народного депутата Сергія Ларіна. Хоче стати парламентарем від політичної партії «Опозиційна платформа – За життя!». Але чи знають у районі, що Андрій Маліцький – один із найкрутіших місцевих землевласників? Ні, він не фермер, землю не обробляє, але володіє аж 23-ма земельними ділянками у багатьох селах району – Соколівці, Первозванівці, Грузькому, Могутньому, Миколаївці, Аджамці, Обознівці. Причому це немаленькі клаптики – здебільшого по 20 тисяч квадратних метрів! Наприклад, у Аджамці таких діляночок аж сім, у Могутньому – три. На цьому фоні ділянка у Кропивницькому на якихось 29,3 квадратних метра справді здається мікроскопічною. Набував земельні ділянки Андрій Васильович у власність протягом кількох останніх років, причому його земельний банк раз позраз зростав буквально за кілька днів підряд. І як йому це вдавалося? Це таким досвідом він хотів би поділитися з українцями із трибуни Верховної Ради?
Важко сказати, якої удачі шукає на 100-му окрузі Тетяна Добрянська, підприємець зі Львова. У ВР йде вона із власної волі – самовисуванка. Її повна тезка – кандидат економічних наук у галузі економіки і управління народним господарством, засновник компанії з романтичною назвою «Пролісок».
Інший науковець, кандидат сільськогосподарських наук Ігор Семеняка, відомий у нашому краї. Уже кілька років він очолює Інститут сільського господарства степу НААУ (колишня державна с\г дослідна станція). Депутат Кропивницької райради, він висунутий партією «Громадянська позиція». Ігор Миколайович – автор більше 100 наукових праць, має почесні нагороди та відзнаки, член парафіяльної управи храму святого Володимира ПЦУ.
Начальник управління захисту економіки обласного управління поліції Володимир Духно – офіційно безпартійний. Володимир Миколайович належить до поліцейських, які на виду у громади: депутати міської ради від «Опозиційного блоку» публічно звинувачували його у провокації дачі хабара. У ЗМІ також свого часу гуляли матеріали про продаж Духном чужого автомобіля. Але чим закінчилось це звинувачення фактично в шахрайстві – невідомо. Раніше він працював у Чернігові. З цим теж пов’язують чернігівський слід Юрія Крутька-2 серед кандидатів на окрузі .
Депутатом ВР хоче бачити ВО «Свобода» і свого висуванця – комерційного директора Новоукраїнського КХП Сергія Негру. На місцевих виборах він балотувався на міського голову, не пройшов, але став депутатом міської ради.
Молоді, та не ранні
Так можна назвати двох, порівняно молодих, але дуже цілеспрямованих підприємців-кандидатів – Євгена Лучкова та Ігоря Мурдія. Євген – самовисуванець, розповідає, що він створив успішний бізнес, має кілька фірм, деякі з них банкрутували, деякі засновувались заново. За останні три роки фірми з однойменними назвами фігурували у багатьох кримінальних справах.
Ігор Мурдій – висуванець нині найпопулярнішої партії «Слуга нороду». Підтримав її, за його словами, чисто з ідейних міркувань. Очолює фірму, що спеціалізується на дорожних ремонтно-будівельних роботах. Має дві вищі освіти. Фірма була зареєстрована у Новгородці, де Ігор Юрійович керував райавтодором, лише у січні цього року отримала прописку в Кропивницькому. Тут Мурдій два роки також очолював міське КП «Трест зеленого господарства».
Слідкуйте за публікаціями серії матеріалів про кандидатів у народні депутати в округах Кіровоградщини
Читайте також: От і стрілися дві випадковості… та З еліти в слуги
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: