Днями у Кропивницькому відбулась незвична книжкова презентація. Незвична тому, що в переважній більшості випадків книжка йде попереду фільму. Спершу всі читають книгу, потім її сюжет екранізується, щоб виявилось, що книжка все одно краща… У випадку з “Позивний Бандерас” – було навпаки.
Місяць тому в прокат вийшов український детективний бойовик «Позивний Бандерас». А тепер от, в нашому місті відбулась і презентація однойменної книжки. Автори книги, вони ж автори сценарію до фільму – Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов, розповідають про своє дітище ревно, емоційно, завзято. Один починає говорити, інший продовжує. Той випадок, коли у співавторів не доводиться запитувати, як вони працювали разом, адже вже зі спілкування з ними розумієш, що це злагоджений тандем, що вони взаємодоповнюють одне одного.
У нашому місті відбулась не одна, а навіть дві презентації книги з переглядом фільму на великому екрані кінотеатру «Портал» та в камерному залі Кіноклубу бібліотеки ім. Чижевського. Обидва заходи зібрали повні зали. Також автори завітали з «Позивним Бандерасом» до Знам’янки, де на них чекав переповнений Палац Культури.
“Без купюр” розпитав авторів про те, коли і як в їхньому житті з’явилась ця історія, чого коштувало втілити в життя задум створити з неї фільм та ін.
БЕЗ КУПЮР: Тож, з чого для Вас почалась ця історія?
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Для нас ця історія почалась у 2014 році. Ми з Сергієм, як і всі, спостерігали за тим, що відбувається у нашій країні – захоплення Криму, початок подій на Донбасі, захоплення Слов’янська, адмінбудівель в Донецьку. Робота відійшла на другий план. Адже це ж не просто якісь події з телевізора. Там були наші знайомі, друзі. Ми з Сергієм розуміли, що ми не можемо стояти осторонь цієї ситуації, яка відбувається в нашій країні. І ми з ним вирішили, написати історію, яка б відтворювала наші думки і погляди на цю ситуацію. Тому що це зараз ми вже розуміємо, що таке гібридна війна, як це відбувається. Тоді для нас це було вперше, ми дивувалися цинізму ворожої пропаганди. І хотіли перш за все для себе прояснити все, що відбувалося в нашій країні.
БЕЗ КУПЮР: Я знаю, що коли ви почали працювати над сценарієм, то навіть звільнились з роботи. Такий відчайдушний крок. Чому це було потрібно?
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Це було потрібно тому, що митець не може не відображати дійсність, що відбувається під час його життя. Це наш фронт, це наша передова. Зараз дуже важко сприймається кіно про АТО. Ми, коли написали сценарій в 2015 році і понесли його по каналах, нам казали, що ще не час, ще хай відлежиться.
БЕЗ КУПЮР: В одному з попередніх ваших інтерв’ю я читала навіть про те, що дехто мало не прямим текстом говорив, що війна ще може невідомо як завершитись, може, навіть встановленням проросійської влади в Києві, і тому відмовляли Вам.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Так, звісно, було й таке. Ви ж знаєте, що на багатьох телеканалах українських є російські гроші і це не секрет.
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Багато людей сподівалися на продовження бізнесу з Росією.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Дехто таким чином перестраховувався, мовляв ще невідомо, куди буде дути вітер в Україні після наступних виборів. Ми зараз не кажемо, що так всі роблять. Але люди на високих посадах намагаються бути обережними, не хочуть ризикувати…
БЕЗ КУПЮР: Тобто не вірять до кінця в Україну. Ви повірили. І в свою справу, і в Україну. Це ж теж доволі ризиковано лишатись без роботи, щоб присвятити якийсь час життя тій справі в яку ви вірите. Яка не обіцяє прибутків, не гарантує навіть будь-якого заробітку.
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Люди взагалі кидали все і йшли в АТО і волонтерством займались.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: І в тому числі наші знайомі, друзі. В принципі з цього почалася історія, адже наша знайома, з якою ми були в товариських стосунках, стала волонтером. І це вона нас познайомила з багатьма військовими.
БЕЗ КУПЮР: І це вона стала прототипом головної героїні в фільмі?
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Так, і її теж звуть Євгенія.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Це зараз можна говорити, що це був ризик чи не ризик. А тоді просто всі думки були поза роботою, і ми просто не могли тоді працювати. Я тоді мав писати комедії, а Сергій телепрограми. І це ніяк просто не вдавалось примирити з тим, на що була направлена наша увага, всі думки і емоції. Ми розуміли, що мусимо щось робити, що пора принаймні почати рухатись в інший бік. Це як Форест Гамп, коли він біг-біг, а потім хоп – і зупинився. І всі кажуть: «Чому ж ти зупинився? Ми ж за тобою біжимо!» Тому що настають такі події, коли потрібно приймати рішення. І ми так вирішили не тому, що хотіли бути крутими, чи виграти пізніше для себе щось. Ми, як люди, які пишуть, просто мусили, відчували це як обов’язок висловитись. Так, ми ризикували, ми не знали, чи придбає у нас хтось цей сценарій. Це був ризик, але як виявилось згодом, він виправдав себе.
БЕЗ КУПЮР: Ви отримали фінансування Держкіно, частину грошей залучили приватних.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Це не ми отримали, а продюсери, компанія «Три-я-да Продакшин». Це вони отримували гроші і від Держкіно і підтримку від Міноборони. Військові нам надали і техніку, вона справжня в фільмі. І самі військові долучилися. Режисер проводив навіть додатковий кастинг. Бо був кастинг акторський, а був ще кастинг воїнів АТО. Для того, щоб досягти справжності в усьому. І цього значною мірою вдалось досягти. Бо у ветеранів переважно нема питань щодо існування бійців у кадрі. Є там звісно якісь моменти, про які можна, якщо поставити собі таке завдання, дискутувати.
БЕЗ КУПЮР: Ви молоді автори, в сенсі, що «Позивний Бандерас», це для Вас перша книжка. До цього Ви переважно займались телебаченням – ви автори сценаріїв, продюсери, режисери…
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Так, це для нас перша спільна книжка і перша книжка для кожного з нас в біографії. Дійсно, у книжки цієї історія не зовсім звична. Спершу був сценарій, потім почав зніматись фільм, а потім, поки був час, ми вирішили зробити ще й книжку. Ми хотіли, щоб це був самостійний повноцінний твір, а не так як дехто робить, – просто брати і публікувати сценарій. Тому, ми взяли форму щоденників бійців групи «Бандераса». Погляд чотирьох зовсім різних людей. В книжці вони більш зрозумілі як характери, як люди, які мають мотивацію бути саме в цьому місці, на цій війні, захищати Україну. Якийсь бекграунд, якого нема в фільмі.
БЕЗ КУПЮР: Наскільки сильно книжка відрізняється від фільму?
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: За основним сюжетом не сильно, навіть майже не відрізняється, але там, наприклад, мають повніше розкриття лінії кохання, які у фільмі скорочені через хронометраж.
СЕРГІЙ ДЗЮБА : Ми жартуємо, що в фільмі дві лінії кохання, включаючи любов до Батьківщини. А в книжці – чотири.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Книга завжди дає більше підґрунтя для роздумів, для розуміння характерів, бекграунду героїв. Тому, що коли дивишся фільм виникає питання, звідки Бандерас став таким крутим. Коли читаєш книгу, то там цього питання немає, бо там це все пояснюється. І знову ж таки, книга і фільм – це два різних задоволення від процесу. В книзі в будь-який момент можна повернутись на кілька сторінок назад, щоб перевірити якийсь факт, нагадати собі.
БЕЗ КУПЮР: Але і з кіно так роблять, продивляються по кілька разів. Навіть в Кропивницькому люди по кілька разів ходили на сеанси.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Ми, до речі, особливо раді бути у вашому місті, представляти фільм і книгу. Адже саме на базі вашого легендарного третього полку, виконавці головних ролей в фільмі проходили підготовку. Це, зокрема, був сам «Бандерас» – Олег Шульга та члени його розвідгрупи – троє бійців, також Олег Волощенко (у фільмі десантник «Коцюба») і Михайло Озеров (Колян). Вони тут проходили вишкіл на рівні з усіма бійцями. У командира, який координував цю підготовку, запитували потім, чи були якісь послаблення для акторів. А він каже: «Які послаблення, якщо людина взяла в руки зброю? Він уже не актор, він уже – боєць».
БЕЗ КУПЮР: Як вам співпрацювалось з режисером Зазою Буадзе? Тому, що він також, я знаю, впливав на написання-переписування сценарію, викидав якісь сцени.
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Взагалі нам подобається працювати з режисером, якому подобається сценарій. Заза дуже делікатно підійшов до правок сценарію. Він вказав нам, що йому подобається. Деякі лінії, що на думку режисера були недостатньо виражені, ми доопрацьовували, зробили їх більш випуклими. І ми відчували, що фільм від того стає кращим. Ми також дуже щасливі, що нашим режисером став справжній чоловік. У нього за плечима була війна, він воював. На зйомках розповідав військові історії. Тому це його тема.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Йому не байдужа та ситуація, в якій опинилася Україна. З агресією Російської Федерації він знайомий дуже добре.
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Він – грузин, але називає себе українським режисером. Намагається говорити українською мовою
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Так, він за рік зробив дуже серйозні кроки в плані говорити українською мовою. Рік тому, розбиваючи тарілку, він максимум міг сказати: «Слава Україні!», а зараз він навіть може давати інтерв’ю українською мовою, і цим вразив навіть нас. Але Заза – він дуже цілеспрямований і справжній керманич. Це одразу було видно. І військові його слухались і була ідеальна дисципліна на майданчику. Тож в цілому, він зробив такий фільм, яким ми з Сергієм дуже задоволені. І цим фільмом Заза зробив чималий внесок у подолання упередженості до українського кіно, яка, на жаль, притаманна все ще глядачу. Наші збори в кінотеатрах порівнюють зі «Скаженним весіллям», ніби протиставляючи. Але ж це некоректне порівняння. Комедії, хороші комедії завжди збирають більше…
БЕЗ КУПЮР: Ви самі завели розмову на цю тему. Тож, якщо згадувати про «Скажене весілля» – його успіх, в тому числі, гарантувала широка промокампанія, залучення зірок, вдалий саундрек. У вас саундтрек теж хороший. Але що сталося з рекламою? Чому її майже не було?
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Від початку є різниця навіть у рекламних бюджетах – у «Скаженого весілля» це 7 мільйонів гривень, а у «Бандереса» – це 700 тис. грн.
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Це складне питання. Ми взагалі, як ви знаєте, започаткували волонтерський рух в інтернеті, коли побачили, що з рекламою така ситуація. Реклама була ніби, трошки прихована. У відділеннях «ПриватБанку», «Нової Пошти». Формально люди, які займались рекламою, можуть напевно обґрунтувати те, як вони витратили цей невеликий бюджет…але… Але є в цій ситуації, мабуть, якийсь і плюс. Адже закиди до нашого фільму в тому, що це пропаганда, лише на цій підставі можна сміливо відкидати. Бо ж, яка пропаганда може бути без широкої реклами, без підтримки перших осіб держави.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Факт в тому, що на другому тижні показу фільму «Позивний Бандерас», збори у кінотеатрах були на 200 тисяч гривень більшими, ніж на першому, і таке мало коли насправді вдається. В більшості випадків навпаки – йде спад.
Три чому, що це на третину зменшилась кількість екранів, де демонструвався фільм. Нас посунули в сітці сеансів на менш зручний час. На четвертому тижні, коли у нас лишався один екран і максимально незручний час, були аншлаги.
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Так. Насправді ця ситуація, коли на патріотичне кіно нема реклами, вона ще й небезпечна для нас тим, що це створює ту ж саму картинку для російських ЗМІ. Розбору нашого фільму на російських каналах були присвячені годинні ток-шоу і сюжети в новинах в прайм-тайм. Ми на українських каналах не мали такої уваги! І риторика, з якою вони обговорюють нас, звісно про те, що мовляв українці не вважають більше Росію агресором, тому не пішли на фільм про «карателів» і він провалився в прокаті. І все оце.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Хоча провалу нема, фільм зібрав уже майже 2 млн. гривень. І це ще в деяких містах лише починається прокат, а в деяких уже продовжили. Тож ще дозбере.
БЕЗ КУПЮР: Над чим зараз працюєте?
СЕРГІЙ ДЗЮБА: Щойно завершили роботу на фільмом «Стус». Який уже нажив собі скандальної слави через вирізання-додавання сцени з адвокатом Стуса, Медведчуком. Зараз доля фільму взагалі опинилась під загрозою через те, що Дмитро Стус (син поета, – прим. «Без купюр») не підписав дозволи на використання імені його батька. І може взагалі заборонити. І що тоді робитимуть продюсери , взагалі невідомо. Чи будемо все переписувати, перемонтовувати, робити таке метафоричне кіно, без вживання прізвища «Стус», змінювати назву. Чи шукатимемо ще якийсь шлях. А, може, Дмитро ще й дозволить, під тиском громадської думки, чи з інших міркувань. Але ми зараз по сценарію вже теж створюємо книгу. І намагатимемось видати її до прем’єри фільму. Щоб і фільм був зрозумілішим, бо там дуже багато поскорочували. І це, знову ж таки, буде повноцінний самостійний твір, не просто адаптований сценарій. Цікаво й те, що ми за сюжетом пов’язуємо історію Стуса з сьогоденням, війною на Донбасі. Основна ж історія буде розгортатись довкола останніх шести днів життя поета.
АРТЕМІЙ КІРСАНОВ: Зараз ми працюємо над ще одним проектом, назва якого поки – комерційна таємниця. А далі працюватимемо над «Позивним Бандерасом 2», тому що люди хочуть знати, що ж буде далі. У нас лишились непокараними злочинці. є незавершені лінії сюжету: зник «Манекен», «Бандерас» не виконав по суті наказ – знищив диверсанта, а мав доправити живого в Київ. Льоха – військовий злочинець і його доля незрозуміла. Ми вже маємо кілька ідей, як все буде там розгортатись, тому обов’язково напишемо цього разу спершу книгу. А потім уже йтиме мова про можливість екранізації.
Фото – Валерія Борщевська
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: