Війна руйнує життя не тільки людей, а й тварин. Від постійних обстрілів, голоду страждають як домашні, так і дикі тварини. Як допомагають братам нашим меншим військові, евакуюють їх, шукають нове житло, забирають до себе розповів школярам Кущівської гімназії капелан Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів, доброволець Костянтини Гаращенко. “Без купюр” до Дня Збройних сил України публікує інтерв’ю нашої юної дописувачки Марії Теличко, учениці 7 класу Кущівської гімназії Кропивницької міської ради.
– У соціальних мережах багато відео, як наші військові рятують або годують тварин у зоні бойових дій, хоча самі перебувають у небезпеці. Це поодинокі випадки чи звичайні для наших захисників?
– Мій товариш Максим підібрав маленьке цуценя, яке покинули господарі. Цей песик дуже прив’язався до нього. Він почав брати його із собою на позицію. Тож коли відкриваються двері в автівку, чотирилапий сідає на своє, спеціально облаштоване місце. Якщо починаються масові обстріли, пес дуже лякається. Вилазить на руки або разом з хлопцями ховається до бліндажа. Багато тварин вивезли з Покровського напрямку. Люди щодня телефонують та просять допомогти врятувати своїх домашніх улюбленців. Наприклад, відвезти до Кропивницького, де знаходиться притулок для покинутих тварин – «Контактний зоопарк».
– Як тварини підтримують бойовий дух військових?
– Це як для дітей іграшка поп іт, так само для них це зняття напруги. Стосунки з твариною – це як зона релаксу, відчуття друга, який готовий тебе слухати й ділитися щирими емоціями.
– Які тварини найчастіше залишаються без домівки?
– Переважно це собаки. З котами трохи простіше. Їх можуть забрати військові з собою. Пухнасті допомагають боротися з гризунами. А от собаки залишаються покинутими. Це тварини, які віддані своєму господареві, якого вже немає… Вони ходять вулицями й не знають, куди подітися. Недавно ми зустріли алабая. Він був дуже великий, але худий. У його очах можна було побачити біль, самотність, страх. Цього собаку врятували військові й забрали до себе.
Від історій про порятунок тварин і піклування про них, ми плавно перейшли в цілому до теми про те, що мотивує наших військових на фронті. І, як з’ясувалося, це передусім діти.
Костянтин Леонідович згадав історію, про те, як зі своїми товаришами перебував у дитячому таборі. Там було 130 дітей. Разом вони підписали прапор нашим захисникам зі щирими словами, які мотивують і надихають: «Ми Вас любимо!», «Чекаємо!» і т. п. Цей прапор зараз знаходиться в місті Дружківка, Донецької області. І всі ці 130 дітей разом з капеланом помолилися на колінах за наших воїнів.
Адже військовим ЗСУ потрібна моральна підтримка не менше, ніж усім нам, попри те, що вони супергерої та загартовані морально. А вони своєю чергою діляться своїм теплом, яке не можуть в цей момент віддати своїм рідним і близьким, – молодшим побратимам – покинутим тваринам у зоні бойових дій.
– Бажаємо якомога швидше вам і всім українським військовим повернутися додому з перемогою. А чотирилапі друзі нехай завжди підтримують моральний дух та приносять успіх! – бажаю на прощання і сподіваюся на нову зустріч.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: