У кропивницькому гуманітарному центрі “ЯМаріуполь” зареєстровано півтори тисячі маріупольців. Чимало з них сьогодні, не зважаючи на мінливу й дощову погоду, вийшли на всеукраїнську акцію проти референдумів про приєднання окупованих територій до росії. Аналогічні акції відбулися також і в інших обласних центрах України.
О півдні з українськими прапорами та патріотичними плакатами переселенці з Маріуполя зібралися біля “Прозорого офісу” Кропивницького, щоб висловити свою позицію щодо наспіх проведених загарбниками референдумів на окупованих територіях.
“Ви вірите в те, що молоко росте на деревах?” – так реагує на запитання про референдуми маріуполець Олександр, який врятувався від “руського міра” на автівці, складеній з двох постраждалих після “прильоту”.
Він вважає населення рідного міста в переважній більшості проукраїнським і не вірить у те, що його земляки добровільно зроблять вибір на користь росії.
“Моя громадянська позиція завжди була за Україну, тому і коло спілкування в мене було проукраїнське. Я знаю лише одну людину, яка бігала з прапорцем “аквафреш”, – каже чоловік.
Директорка центру Олена Швидка розповіла, що більшість його відвідувачів, як би добре їх не приймали на Кіровоградщині, мріють повернутися до рідного міста.
“Ми намагаємося робити все можливе, щоб наблизити цей день. Я знаю, що деякі наші маріупольці допомагають ЗСУ і сушінням супових наборів, і грошима… Велике вам спасибі. Я пишаюся своїм містом і пишаюся маріупольцями. Все буде Маріуполь! Все буде Україна!”, – сказала вона.
І одна з учасниць поділилася, що вражена гостинністю жителів Кропивницького.
“Коли маріупольці збираються разом, ми думаємо про те, як віддячити вашому місту, його жителям. Слово “шановні” не підходить для кропивничан, ви “дорогі наші”. Це чесно, від щирого серця”, – каже переселенка Валентина.
Приєдналася до акції й бабуся зниклого безвісти оборонця Маріуполя 28-річного Владислава Поліщука Зоя Григорівна.
“Я з Кропивницького. У нас сім’я військових. Мій онук служив у прикордонних військах у Маріуполі. В одній частині зі своїм батьком. Донька моя також військова — лікар в евакуаційному госпіталі. Третього березня в селищі Старий Крим біля Маріуполя батько отримав поранення, а він зник безвісти. Сьомий місяць ми про нього нічого не знаємо”, – розповіла жінка.
Зоя Григорівна хоче вірити, що Владислав живий. Проте буде вдячна за будь-яку інформацію.
“Я дізналася, що в селищі Старий Крим є два поховання прикордонників. Може, хтось із жителів запам’ятав табличку з іменами”, – каже жінка.
Вона сподівається знайти людей, які приїхали з селища Старий Крим і, можливо, щось знають чи пам’ятають про її онука.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: