Топновиною минулого тижня стало повідомлення Кіровоградської обласної прокуратури про рішення Центрального апеляційного суду знести аквазону в кропивницькому Дендропарку. Та судячи з реакції на неї в соцмережах, кропивничани “принципову позицію” і активність прокурорів “за усунення перешкод для міської влади користуватися земельною ділянкою” не оцінили. Під новинами про це полилися запитання на кшталт, кому від цього стане краще і чи не було іншого юридичного способу врегулювати ситуацію з землею? Через різні погляди публічно посварилися з цього приводу у Фейсбуці навіть два прокурори, колишній перший заступник керівника обласної прокуратури, учасник бойових дій Сергій Жолонко та нинішній керівник обласної прокуратури Ян Стрелюк. Критикували прокуратуру за показну, але не конструктивну принциповість і багато лідерів громадської думки. Ще більше запитань виникає через заяву співвласниці корпорації “XXI століття” Лариси Онул про те, що прокуратура виграла суд у підприємства, яке не має стосунку до басейнів. Як і про те, що вона з весни блокує відновлення роботи колеса огляду, з якого торік упала та вбилася жінка. Хоча у висновках контролюючих органів ідеться про його справність і що загибла скоїла самогубство. Лариса Онул переконана в заангажованості прокуратури, а не в роботі за принципом “закон один для всіх”. “Без купюр”, який звернувся за коментарем з приводу ймовірності знесення басейнів, попросив обґрунтувати свої підозри. У підсумку замість коментаря вийшло інтерв’ю.
На місці тимчасових басейнів корпорація “XXI століття” хоче збудувати стаціонарний критий аквапарк. Що стало на заваді?
– Як ви прокоментуєте рішення Центрального апеляційного суду про знесення басейнів?
– Звісно ми подаватимемо касаційну скаргу. Але якщо говорити чітко про рішення, то перша інстанція відмовила прокуратурі у знесенні басейнів, тому що вона не довела, чиє це майно. Апеляційна інстанція винесла рішення на користь прокуратури про звільнення ділянки товариством “ХХІ ВІК”. Воно є відповідачем у справі лише на тій підставі, що ця земельна ділянка була раніше в його оренді й воно свого часу отримало дозвіл на будівництво аквапарку. Тобто з одного боку прокуратура підтверджує, що ТОВ “XXI ВІК” мало дозвільні документи і договір на оренду землі. З іншого – заявляє про самовільне захоплення земельної ділянки. Та на сьогодні майно, яке зобов’язали знести, не належить відповідачу. Воно належить іншому підприємству. По суті прокуратура виграла суд про демонтаж басейнів у Дендропарку в підприємства, яке не має до них жодного стосунку.
– А який у цьому сенс?
– Сенс у тому, що вона розуміла, що не має шансів у суді, якщо відповідачем буде корпорація “XXI століття”, або ж потрібно вимагати знесення і батутів у Ковалівському парку й тимчасових споруд у парку Перемоги. Ми надали всі документи, які засвідчують, хто купував ці басейні, чиї вони. Як і документи, на якій підставі вони встановлені на цій ділянці та про сплачені податки. Ми співпрацюємо з комунальним підприємством “Парк культури й відпочинку Дендропарк – 2018”. ТОВ “XXI ВІК” юридично сьогодні жодного стосунку до цього майна не має. Тому це рішення безглузде і перша інстанція й вирішила, що це підприємство не може звільняти земельну ділянку від чужого майна.
Хочу звернути увагу медіа, які посилалися на інформацію з Єдиного реєстру судових рішень про розірвання з підприємством у 2014 році договору оренди землі, що вже наступного року міська рада винесла рішення про дозвіл на виділення цієї ж земельної ділянки для будівництва аквапарку повторно.
І хоча договір оренди з підприємством так і не підписали, але й вилучення землі за визначеною законодавством про природно-заповідний фонд процедурою після розірвання договору не проводилося.
Та й загалом на момент укладення договору оренди з ТОВ «ХХІ ВІК» в 2006 році парк не мав відповідного статусу.
Згідно зі статтею 37 Закону «Про природно-заповідний фонд», вилучення парків-пам’яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням земельних ділянок у їхніх власників або користувачів та відшкодуванням їм збитків та витрат, понесених під час оренди, облаштування та забудови.
Якщо ж земля не вилучалася, то її користувачі продовжили нею користуватися.
Стаття 38 цього ж закону передбачає, що якщо мова йде про території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, то проведення екскурсій, відпочинок населення, догляд за насадженнями і таке інше проводиться за проєктами, розробленими спеціалізованими науковими та проєктними установами та затвердженими органами, у підпорядкуванні яких перебувають парки.
Однак прокуратура, яка обґрунтовує свої дії законодавством про природно-заповідний фонд, чомусь залишає поза увагою ці положення.
– В пресрелізі прокуратури йдеться про те, що вона добилася через суд, щоб власник землі в особі Кропивницької міської ради міг вільно розпоряджатися цією землею…
– Свого часу міська рада надала широкі повноваження комунальному підприємству. Воно є розпорядником землі й має акт постійного користування на земельну ділянку. З міського ж бюджету з 2000 року сюди не було вкладено жодної копійки. Всі роботи з облаштування території проводилися коштом корпорації “XXI століття” і підприємств, які до неї входять і займаються тут комерційною діяльністю. Від будівництва 2,8 км паркану до укладання 55 тисяч метрів квадратних плитки на центральній алеї, щоб пиляка від щебеню, коли вітер, не засипала очі.
Скажу більше, прокуратура посилається на рішення судів часів Партії регіонів, кінця 2013-го початку 2014-го, коли була спроба рейдерського захоплення Дендропарку і з підприємством ТОВ “XXI ВІК” розірвали договір оренди землі на підставі заяви комунального підприємства. Тоді саме воно, як власник акту на постійне користування землею, заявило, що корпорація нібито займає земельні ділянки без його згоди. А сьогодні його позицією навіть ніхто не поцікавився.
Ми зацікавлені в тому, щоб укласти договір оренди землі, бо це дозволить провести реконструкцію парку. Й не зважаючи на рішення суду, ми сьогодні розробляємо проєкти з ландшафтного облаштування всього парку, а також замовили генеральний план загальною вартістю майже мільйон гривень. Це необхідно для осучаснення території, щоб ми могли рівнятися на європейські парки відпочинку. Це повинен бути парк із зеленими насадженнями, які відповідатимуть сучасним екотрендам, щоб зберегти природні ресурси. Без договору оренди це неможливо.
Натомість у нас дуже багато часу, енергії йде на те, щоб доводити правоохоронним органам, що ми працюємо в інтересах громади й збереження природного фонду. Таке враження, що їхня мета – не давати нам можливості розвиватися, щоб все залишалося в такому стані, як зараз.
– А скільки ви щомісяця сплачуєте коштів до міського бюджету?
– 300 тисяч гривень. Нонсенс полягає у тому, що земля під парканом, де стоянка, залишилася в користуванні, і ми за неї платимо. А за парканом, де знаходяться басейн і центральна алея з комерційними об’єктами, в нас відсудили землю і тепер у нас немає підстав за неї платити. Ось, така діяльність прокуратури в інтересах міста.
Ще один приклад – ситуація з колесом огляду. У висновку Управління Держпраці про смерть жінки внаслідок падіння з нього сказано – “самовільне”. Тобто людина скоїла самогубство.
– Рідні теж так вважають? У них немає до вас претензій?
– Жодних претензій немає. Жодних. Фахівці з охорони праці перевірили атракціон, документацію також. Але вже невдовзі буде рік, відколи колесо обнесли стрічкою і зупинили його роботу. Коли наші адвокати зробили запити до прокурора, який веде цю справу, то отримали відповідь, що триває слідство. Хоча ми не бачили жодних слідчих дій. Тим більше, що в нього також є висновок, що колесо огляду відповідає всім технічним нормам. А в особистій розмові адвокатам заявили, що не хочуть, щоб колесо працювало. Через таку позицію прокуратури ми не можемо нічого вдіяти. Як з’ясувалося, ще в травні на колесо огляду наклали арешт. Та нас про це не повідомили, а в ухвалі суду сказано, що ми не з’явилися на засідання.
– Вам не повідомили про засідання належним чином?
– Так. Тобто, не можна в таких умовах працювати. Хіба таку країну ми будуємо? Шкода, що правоохоронні органи не відповідають за свої дії, бо доти ми не зрушимо. Вони постійно маніпулюють такими моментами. Можна дуже багато наклепати ухвал і ще чогось для того, щоб блокувати розвиток і роботу підприємства. А завтра вже працювати в Києві й залишитися не покараним.
– Ви плануєте, чи вже звернулися до міської ради з приводу оренди землі?
– Після скасування договору оренди землі у 2014 році, ми пішли по-новому колу, щоб нам її виділили знову. Передусім подало заяву комунальне підприємство, що ми просимо виділити земельну ділянку в оренду під майном. І міська рада ухвалила відповідне рішення у 2015 році. Проте договір оренди з нами так і не підписала. Цей момент прокуратура чомусь також упустила.
– А чому не підписали договір оренди?
– Нам заявили, що оскільки ця територія визнана природно-заповідним фондом, то це компетенція не міської, а Верховної Ради. Хоча, по-перше, це пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. По-друге, межі природно-заповідного фонду не встановлено. По-третє, якщо територія цієї природно-заповідної зони має рекреаційне призначення, то тут допускаються об’єкти для відпочинку і дозвілля населення. Вже навіть сама прокуратура, не знайшовши тут нічого крім тимчасових споруд, перестала у своїх пресрелізах згадувати про незаконну забудову. Обмежується формулюванням про самозахоплення землі.
– Чому ви вибрали саме таке рішення з басейнами, а не відновлення озер?
– Тому що це неможливо. Раніше, ще при Радянському Союзі, на перше травня ці озера наповнювали водою, але через деякий час вода сходила і залишалося болото з жабами. Їх наповнення передбачало великі затрати водних ресурсів, докачування, свердловину.
– Але ви платили за користування цією землею, бо планували тут побудувати критий аквапарк?
– Так, бо це логічно, це практично в місті, доступно. Особливо, враховуючи відсутність нормальних пляжів.
– Минулого разу, коли ми з вами спілкувалися, ви обмовилися, що замовили провідним архітекторам країни проєкт критого аквапарку.
– Так, у нас є вже готовий проєкт, але щоб реалізувати його для міста, нам потрібно разом із міською радою знайти рішення, яке дозволить це зробити й загалом провести реконструкцію Дендропарку. Для цього ми повинні бути орендарями землі. А поки нам вже 10-й рік передають цю землю в оренду і ніяк не передадуть, ми встановили для дітей хоча б тимчасові басейни. Дуже прикро, що в умовах зовнішньої агресії в середині країни в них також забирають дитинство.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: