Вчора, 20 листопада, у Кропивницькому, з презентацією своїх книг виступила, певно, найконтроверсійніша жінка української політики. Чиє ім’я уже котрий рік слугує кремлівським пропагандистам за головну “страшилку”, українська мовознавиця, доктор філологічних наук, професор НУ «Львівська політехніка», член Політради ВО «Свобода», народний депутат України VII скликання Ірина Фаріон.
Ми більше години спілкувались з пані Іриною про її книги і дослідження, про актуальні сьогодні мовні проблеми та багато іншого і підготували для вас витримки найцікавіших тез.
Про значення мови
– Кажуть, що основна проблема нашого суспільства – це боротьба з корупцією, – каже співрозмовниця. – Це абсолютна дурниця. Основна проблема – це відсутність національної свідомості. Якщо би була національна свідомість, ми би вже жили в державі типу Польщі, типу Чехії, Словаччини. У нас же нині значна частина українського суспільства, на рівні самоусвідомлення, перебуває у пошуці і у стані втрати власної ідентичности.
Коли у ХІV – ХVІІ столітті великі європейські нації виходили на кін історії і стверджували себе, то це відбувалось передусім через мову. Великий Данте свою «Божественну комедію» написав тосканською говіркою. З нього сміялися і казали: «То як писати якоюсь мовою бабусі, коли є її величність латинська мова?!» Але йому було байдуже і він писав мовою бабусі. І італійців вважають однією з найдавніших націй Европи. Це попри те, що італійці оголосили свою незалежність у рік смерти Тараса Шевченка в 1861 році. Тоді очільник їхнього уряду Массимо де Адзельо сказав: «Італію створено, тепер треба створити італійців». «Як?» – запитали його . «Дуже просто і водночас складно – відповів де Адзельо, – єдина мова і єдині збройні сили.» І чи щось сьогодні загрожує Італії? Ні. Навіть їхня мафія сприймається як романтичний шарм цієї держави. Їм навіть мафія не шкодить. Є з кого брати приклад.
Тобто, якщо хтось нам буде розповідати, що українська мова милозвучна – погоджуємось. Що українська мова має таку досконалу словотвірну будову, що ми щодня вибухаємо якимись словотвірними моделями. Що українська має такий пружний синтаксис, що український текст буде на 30 відсотків коротший і при тому інформативніший, ніж російський, то насправді суть не в тому. Суть у тому, як носій ставиться до своєї мови. Українець не ставиться до своєї мови, як до елементу влади, як до визначального елементу його буття. Я є в тому світі лише тому, що зреалізовую себе через мову.
Кажуть, що мова це засіб спілкування, це засіб комунікації, всі розуміють російською, для чого тоді нам українська. У цьому наша основна проблема. Але сама наша історія показує, наскільки той погляд, який панує сьогодні, є хибний. І наскільки ми вижили як нація тільки через те, що завжди в українському суспільстві були ті, хто вважав, що мова це не лише засіб спілкування.
Мова – це влада. І мова – це основа буття. Якщо борються з моєю мовою, борються зі мною як з духовною субстанцією.
Я приїхала на вашу святу Кропивниччину. Для мене це свята земля. Саме тут Марко Кропивницький заснував театр корифеїв. І саме театр, той, який вони творили, вивів українську мову, ні, не просто на кін театру, але на кін історії. Саме цей театр, який формувався тут, він заніс літературну норму на Західну Україну. Бо там довго затрималась староукраїнська мова. А чому? Вона була щитом від ополячення. Тоді як на Великій Україні староукраїнська не була щитом проти московізації. Через те, що вона містила багато церковнослов’янських елементів. А московська мова виникла на основі церковнослов’янської. Тому тут на Великій Україні щитом проти чужинця могла бути лише жива народна мова. І це цілком логічно, що жива народна мова перемогла на Великій Україні і дала імпульс для галичан повернутись обличчям до питомої мови.
Про моду на вживання англійських слів і термінів
– Хто йде у бік англіїзації? Той у кого нема українського кореня.
Всі ті, які активно зросійщувалися під гаслом інтернаціоналізму, тепер дуже активно англізуються під гаслом глобалізму. Це все діагноз – малоросійство. Це відсутність власного стрижня. Саме ваш земляк Євген Маланюк описав це явище. Це пораженці. Маланюк казав, що коли українці створять свою державу, вони матимуть базову проблему. Вони муситимуть ізживати з себе бездержавництво, малоросійство і пораженство.
Це означає, і нехай ніхто не гнівається на мене, що нація слабка, що нація не стоїть ще на своїх ногах. Нація, яка живе весь час чужими пріоритетами – закриває шлях для своїх дітей. Почитайте геніальну шведо-француженку Софію Русову, справжнє прізвище якої Ліндфорс. Це саме вона окреслила національні засади української освіти. Вона викладала французьку і при цьому казала, що української держави не збудуєш жодною іншою мовою, окрім мовою українською.
Україна буде цікава світові і цікава сама собі лише тоді, коли вона йтиме у глибину самої себе. А мова твориться саме з глибини, а не з насмикування слів із чужих мов.
Українська мова має всі можливості, щоб ословеснити цей світ, вербалізувати його.
Треба пам’ятати вислів великого Івана Пулюя (українського вченого фізика, електротехніка і винахідника – прим. «Без купюр»), що порятунок у нас самих. І ми будемо мати тоді свою дійсно незалежну державу, коли вся наша наука буде українською мовою. І це каже чоловік, який знав 16 мов. Який усе своє життя прожив за межами України, але боровся несамовито за відкриття Руського університету у Львові. І таки цей університет було відкрито. І це було в період повного панування польської і німецької мови в Галичині. А Іван Пулюй вперто творив терміни винятково українською мовою. Не переймав бездумно, як це роблять зараз повсюдно з англійської. Він навіть був проти слова «струм», бо воно має німецьку основу і пропонував слово «пруд» від прудити, текти.
У Польщі сьогодні є комісія, що складається з 30 професорів. Які апробують право на життя англізма в польській мові. Вони шукають у польській мові відповідника, а якщо його немає, то тоді вони цей відповідник творять. І так робить кожна нація, яка має гідність. Перші, хто почали бити в дзвони через занечищення мови, були іспанці. Вони створили цілу Академію, що займається очищенням мови від домішків чужих слів. Аналогічно поводяться і французи. Там взагалі є штрафи за кожне невмотивовано використане англійське слово, використане в публічному просторі. Ми теж повинні визріти до створення такої комісії при Українській Академії Наук в Інституті української мови. Тим часом в інтернет-просторі вже є сайт «Словотвір», де можна знайти море відповідників до англізмів. Сильні шукають своє і шукають можливості це своє створити. Слабкі лягають під чуже. Слабких більше, сильних менше, але сильні мають перемогти.
І не треба розповідати що Україна – це Европа, вона і так в центрі Европи. А сила Европи в різноманітті.
Про новий правопис
Моя остання монографія присвячена цій темі: «Мовна норма: пошук істини». У цій книжці вперше подано список людей, які брали участь у правописній Харківській конференції 1926 року. Їх було 50. З них врятувалось лише кілька осіб, більшість же просто були знищені. Щодо проекту правопису 2018 року. Він гібридний, як війна і відображає мислення більшості українців. Українець хоче змін, але він їх не хоче.
Ще у 1999 році геніальний Василь Васильович Німчук, це мій учитель, запропонував суспільству 19 базових ознак, які мають повернути українській мові, аби зняти з неї «московський сарафан». У 2003 році Кучма наклав вето на будь-які правописні обговорення і правописна комісія перестала існувати. Але потреба повернутись до цієї теми назріла. На жаль, сьогодні ми отримали правописну комісію, в якій лише сім чоловік можуть проголосувати за дерадянізацію, а глибше деколонізацію української мови. Якщо навіть співголови комісії не мають стосунку до української мови взагалі, один – доктор фізико-математичних наук на прізвище Стріха, інший, за квотою Академії Наук, – економіст Пірожков. Їм самим з того смішно і, напевно, дуже соромно, тому вони мовчать собі на тих засіданнях.
Я ще першу свою монографію писала за нормою правопису 1926 року, і мене за те не стріляють як у 33-му. Коли за одну ніч всі мусили перейти на новий правопис.
Наскільки це засаднича тема, конституційна. І все зводити до ЗНО? Це спосіб фіговим листком прикрити своє сороміцьке місце неготовності деколонізувати українську мову. Це поразка. ЗНО. Ну то навчіть дитину за рік правильно писати. А скільки ви там тих змін вносите, щоб аж робити проблему на ЗНО. Зробіть це правилом наступного року. Діти вчаться набагато швидше ніж ви. Стоп-крани від української радянської філології!
Про політкоректну лексику
Є три базові функції мови. І перша функція мови екзистенційна. Функція буттєва. Друга функція мови – це влада. Чия мова – того й влада. А третя функція мови – номінативна. Назва повинна відповідати суті. Якщо у нас в країні війна, а ми називаємо її АТО, а тепер ще й незрозумілою абревіатурою ООС, це означає, що ми не здатні собі сказати правду. Знаєте, коли Конфуція запитали, яким би був його перший закон, якби він став імператором, той відповів: «Я би назвав речі так, щоб вони відповідали своїй суті». Ніхто нам українцям не повинен вказувати вживати евфемізм там, де слід вжити належне слово. Даруйте, коли переді мною ідіот, я не збираюся називати його «не зовсім розумною людиною».
Чому українець не обирає державників?
Тому що він сам за своєю природою поки не є державником. Знаєте, найкраще про це сказав Липинський: «Основна проблема українців полягає у тому, що вони у державотворчих процесах шукають посередників». Це сказав Липинський, який був поляком і з Вацлава став Владиславом. Ми шукаємо посередника. Колись це була Росія, тепер Европейська унія. Ще для нас посередником є Америка. Це означає ми досі не стали суб’єктом власної історії. А найкраще про це, після Липинського, сказав ваш земляк Євген Маланюк: «Українець програє ще не почавши битву». І великий Маланюк це називає комплексом пораженства. І одна з головних проблем, за Маланюком, полягає у безнадійно відсталій і не національній суспільній свідомості.
Про свій демонізований образ у ЗМІ
Вони зі свого боку роблять усе правильно. Фаріон перетворено на відьму на електромітлі не випадково. Вони знають, від кого йде загроза. Я перестала на них реагувати. Фаріон вони не зламають. Все, що я роблю і кажу, це не політика, як думають вони. Це мій світогляд.
Замало бути інтелектуалом, треба мати ще й характер. У нас мало людей з характером і величезна кількість людей зі знаннями.
Про вшанування Пушкіна і Гоголя у Кропивницькому
(У плані заходів обласної спілки письменників на 2019 рік встановлення пам’ятника Гоголю, відзначення дня народження Пушкіну. Днями також у Кропивницькому спалахнув скандал довкола перейменування гімназії ім. Пушкіна)
Дзеркальне відображення. Вони вшановують зараз Тараса Шевченка публічно? Скільки українських шкіл в Росії? Бібліотеку останню українську в Москві розорено, а на директора цієї бібліотеки відкрито кримінальну справу.
А ті, хто вшановує Пушкіна читали його «Полтаву», де останніми словами обізвано нашого гетьмана Івана Мазепу? То, кого ви вшановуєте? Того, хто проклинає вашого гетьмана, який змагався за вашу соборну державу ? То напишіть собі у паспорт : «раб».
Гоголь же, як казав Юрій Іллєнко, це найстрашніший духовний яничар України. Це той, хто показав малоросійський шлях розвитку. Чи варто це вшановувати сьогодні в Україні?
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: