Ольга Цимбаліст – художниця, випускниця педагогічного університету ім. В.Винниченка за спеціальністю «видавнича справа». Сьогодні працює у видавництві «Імекс-ЛТД». Окрім своєї повсякденної роботи малює та активно займається громадською діяльністю. Про сірник із зеленкою, початок свого художнього шляху та ідею проекту «Стихійні малювання» Ольга Цимбаліст розповіла в нашій рубриц “Особистості”.
«Тобі не має заважати кількість населення на метр квадратний»
“Я малюю практично всюди, де буваю. У мене є малюнки, написані в Білгород-Дністровському, що в Одеській області, а також у Львові, Києві, на вокзалі у Знам’янці. Мені не мало Кропивницького, тут дуже багато того, що можна намалювати. Нашого міста в мене вже 33 картини. Справа не в обмеженості місця або міста: якщо ти хочеш щось зробити – зроби. Тобі не має заважати кількість населення на метр квадратний. Кропивницький – дуже затишний, до нього треба і хочеться повертатися.”
«Із собою носити набір фарб і полотно не завжди зручно»
“На полотні в мене дуже мало картин, бо переважно замальовую те, що бачу. Із собою носити набір фарб і полотно не завжди зручно. Часто малюю в подорожах прості замальовки: людей, місцевість, чашечку, яка мені сподобалася. Це потім якось переробляється, переоформлюється, але тяжію все ж до маленьких форм. До того, як збираюсь малювати, спершу іду прогулятися, знаходжу місцину. Якщо зараз холодно, то фотографую на телефон, бо не можу зараз сісти на вулиці й помалювати. Але якщо в тебе є можливість малювати з натури, малюй з натури. Це завжди виглядає живо.
Цього літа я почала малювати аквареллю. І робила це через те, що вона мені не подобалась. Вона розтікається, розходиться, треба довго чекати поки вона висохне, а я не люблю чекати. Моєю метою було довести собі, що зможу малювати самемаквареллю”.
Найближчим часом художниця планує видати набори листівок із зображенням нашого міста. Особливість проекту полягає у тому, що людина зможе знайти те чи інше місце і порівняти з намальованою картинкою”.
«Це буде не просто картинка зі строфою для адреси та місцем для марки на зворотному боці»
“Це буде декілька наборів з листівками про наше місто. Особливість мого проекту у тому, що це буде не просто картинка зі строфою для адреси та місцем для марки на зворотному боці. На поштівці вказуватимуться дані геолокації, ви зможете прийти туди і порівняти листівку з місциною, що намальована. Можливо, з часом це місце зміниться, будівлю знесуть, якщо вона стара чи зміниться фасад, або посадять нове дерево. І буде класно дивитися на це через роки”.
«Це як твої маленькі франкенштейни, ти їх все одно любиш»
“Потяг до художньої творчості в школі та університеті починався з ілюстрування книг, персонажів. Я хотіла малювати людей, але вони в мене не виходили і були з кривою анатомією. Але це як твої маленькі франкенштейни, ти їх все одно любиш”.
«Ранні роботи вимінювала на каву, багато людей мені її винні ще досі»
“Зараз уже із листівок роблю тиражі. Окремі роботи малюю на замовлення, в інтернет не викладаю, адже власність повністю передається замовнику. А є роботи аквареллю, які роздаровую, або вимінюю на каву. Багато людей мені її винні ще досі”.
«Мама розповідає,що моя художня кар’єра розпочалася з того, коли я сірником в зеленці вимазала постіль, шпалери і себе»
“Можна сказати, малювати почала ще в дитинстві, коли, навіть, не вміла говорити. Одного разу я знайшла сірничок з ваткою в зеленці і вимазала постіль, шпалери, себе. Ось так мама розповідає історію про початок моєї художньої кар’єри. Мені завжди подобалося малювати і в школі наприкінці зошита, і в університеті в конспектах. Але малювання я не вважаю професією. Так, в мене є трохи з цього заробіток, але не те на, що я живу, скажімо так”.
– У кожного художника є свій улюблений митець. А який улюблений художник Ольги Цимбаліст?
«Насправді, це художники, які у мені відгукуються».
“У мене два улюблених художники – це Ван Гог і Альфонс Муха. Велика кількість людей говорить, що це попсово, вони знамениті і їх багато тиражують. Але навіть в якихось не дуже популярних їхніх картинах я знаходжу щось цікаве для себе як людини, а не художника”.
– Стихійні малювання» – це зустрічі на яких охочі збираються помалювати та поспілкуватися. У новому році вже плануються такі заходи. Що нового буде в організації?
«Це твої спогади, які передаєш малюнком»
“Цього року «Стихійні малювання» проводитимуться. Ми вже думаємо над розширенням та реформуванням з однодумцями-художниками.
Спочатку ми зустрічалися з друзями просто помалювати, потім виникла ідея запросити до себе ще когось. Ідея в тому, щоб довести людям, що навіть не вміючи малювати, кожен може сісти і малювати чисто для себе. Я не художник і малювати мені, грубо кажучи, дозволяє моя сміливість. Тобто, не вміючи і спеціально не навчаючись, можу дозволити собі щось намалювати і викласти це в інтернет. Звісно, я це роблю більше для того, щоб відслідковувати свій прогрес, і, в принципі, я його бачу. Мені більше подобається процес малювання ніж результат. Деякі мої знайомі соромляться викладати свої роботи в інтернет, і я намагаюсь їх до цього тактовно підштовхнути. На мою думку, треба викладатися, робити щось, щоб вас бачили, можливо, для когось ви вже рівень. Дуже цікаво дивитися на людей через їхні картини”.
«Стихійні малювання» будуть не просто зустрічами, можливо ми обиратимемо тему. Наприклад, на першій зустрічі малюємо натюрморт, наступного разу – людину. Це лише здається, що просто малюєш, насправді ти знаходишся в цьому місці з цією людиною, у нашому Кропивницькому, де можеш зустріти когось знайомого. Це твої спогади, які ти передаєш малюнком”.
«Мама говорить: «Господи, прибери цей хаос. Це ж неможливо»»
“Як би ви бачили мій робочий стіл. Мама часто каже: «Господи, прибери цей хаос. Це ж неможливо». В мене там стаканчики з водою, там щось розлилося, там кава, десь кісточку вмочила в чашку з кавою, а не з водою. У такому форматі зручно працювати, але бажано, щоб мене ніхто не чіпав. Треба випхати всіх з кімнати, увімкнути музику та працювати. Звісно, на «Стихійних малюваннях» цього досягти важко, тому що всі люди спілкуються. Там теж можу налаштуватись на якусь атмосферу, але в мене дуже страждає мовний апарат. Я можу активно слухати, але щось сказати – ні. Тобто, якщо від мене немає відповіді, це не означає, що я не слухаю”.
«Взяти бокал шампанського та приймати поздоровлення це трошки не моє»
“Я не дуже працюю у формі виставкової діяльності. Звісно, коли ти професійний художник, люди в спокійній атмосфері приходять до музею і насолоджуються мистецтвом, роздивляються кожен штрих. Я теж люблю ходити в музей, але не вважаю себе таким художником. Якщо щось таке робити, то у формі «Стихійних малювань» у якості елементів декору для створення атмосфери. Не засуджую, але прийти, взяти бокал шампанського та приймати поздоровлення це трошки не моє. Мені близький формат вільного спілкування, якогось обміну досвідом, думками”.
«Ми, коли вчилися ходити, всі падали»
“Головне – не боятися, та вчитися. Не треба переживати, що ти якось не так проведеш лінію, або щось не вийде, чи будуть критикувати. Ми, коли вчилися ходити, теж всі падали. Думаю, люди, які почнуть малювати, втягнуться, а, можливо, і ні. Не бійтеся, якщо ви спробували і це не ваше, нічого в цьому страшного немає”.
Фото з профілю Ольги Цимбаліст у Фейсбуці
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: