З 2018 року життя для 12-річного Максима Салтикова та його мами Анни – суцільні боротьба і випробування. Але ця маленька сім’я з Благовіщенська Кіровоградської області за три роки подолала чимало перешкод, серед яких були і лікарські халатність, черствість та безгрошів’я. Та мамина любов і віра готові здолати кордони, аби тільки врятувати сина, якому в Україні не дають шансів на життя. Щоб підтримати матір, яка при живому батькові, виховує його самотужки, хлопчик навчився роботи справжні шедеври власними руками – мило ручної роботи і навіть цілі букети з мила. Так удвох, завдяки цьому, а також домашньому господарству, волонтерам та небайдужим виживають і лікують Максима. Нещодавно турецька клініка взялася вилікувати хлопчика, але лікування коштує шалених грошей. Проте Анна не здається й вірить, що зможе зібрати потрібну суму. В неї немає вибору, тому що син – її надія, опора і сенс життя. І слухаючи про її поневіряння в українських лікарнях, не можна не перейнятися її вірою.
Хвороба Максима дала про себе знати ще два з половиною роки тому, в 2018-ому. В хлопчика стала дуже боліти нога. Вночі від болю дитина не могла спати. Його часто нудило. Але майже рік лікарі не могли встановити діагноз. Спочатку лікували шлунок. А у Кропивницькому в обласній дитячій лікарні мамі взагалі сказали, що дитина цілком здорова.
– Ми зверталися до лікарів і обласної дитячої лікарні, і до приватних. Але тільки втратили рік часу. Якби до нас уважніше поставилися в обласному центрі і своєчасно призначили адекватне лікування, а не вітаміни й вигрівання, то наслідки були б не такі страшні, – каже жінка. – Правильний діагноз нам поставили тільки в Києві в Інституті раку – саркома Юінга з метастазами в хребцях четвертої стадії. Максим тоді вже був у такому стані, що йому приписали наркотичне знеболення. Він місяць взагалі не ходив, тільки лежав. Лікаря з Кропивницького звільнили. Нам від того нічого, але, можливо, він не нашкодить іншим дітям.
Після хіміотерапії в Кропивницькому Максиму призначили пересадку власних стовбурових клітин. Але операція зірвалася. Хоча завдяки фонду допомоги онкохворим дітям «Янгол життя» вдалося придбати дуже дорогі препарати. Проте в Інституті раку Анні сказали, що клітини нібито вже прострочені. В Кропивницькому хлопчик пройшов 10 блоків хіміотерапії, але в ремісію він так і не ввійшов.
– У Києві нас зарахували до числа невиліковно хворих. Призначили паліативну терапію. Тобто Максиму не давали жодних шансів. Сказали, що з такою стадією виживають 10-15%, і що пухлина неоперабельна. Що можна лише трішки продовжити життя хіміотерапією. Я як мама не могла з цим змиритися. Це мій єдиний син, я його виховую сама. Тому через знайомих, які лікувалися за кордоном, ми онлайн вийшли на професора з Ізраїльської клініки. Максиму призначили лікування за іншим протоколом. Вісім блоків хіміотерапії по 40 тисяч гривень за блок. Лікувати за цим протоколом нас погодилися в Одесі.
Взагалі ж, за словами Анни, ізраїльські лікарі дуже здивувалися, що в Інституті раку в Україні хлопчику відмовилися зробити пересадку стовбурових клітин нібито через те, що вони прострочені. Хлопчик значно краще переносив ізраїльську хіміотерапію. Вона не викликала в нього побічних реакцій. Він навіть почав бігати, гратися.
Відколи хворіє, хлопчик навчається вдома і намагається допомогти мамі збирати кошти на лікування. Навчився робити мило ручної роботи.
– У нього після хіміотерапії була алергія на мило. Тому ми купили йому мило на натуральній основі. І якось він мені і каже “Давай, і ми почнемо робити таке, зароблятимемо мені на лікування”. Тоді ми й почали робити таке мило. Друзі на 8 Березня навіть виносили його на вулицю, щоб допомогти нам продати.
Раніше жінка працювала кухарем та займалася домашнім господарством, але через хворобу сина змушена була піти з роботи, бо багато часу доводиться бути з Максимом в лікарнях. Батько хлопчика живе окремо й не допомагає. Тож втілюють удвох бізнес-план сина з виробництва ручного мила. Але без сторонньої допомоги в хлопчика немає шансів на життя.
На відміну від українських лікарів, Максима пообіцяли вилікувати в Туреччині. Але рахунок, який виставили у клініці – непідйомний для мами із сином. Адже потрібно все починати з нуля – 12 курсів надважких хімій і 15 сеансів радіотерапії, а за можливості – оперативне видалення пухлини. Все це коштує 155 000$. Небайдужість українців не раз робила дива і для Максима з Анною, і для інших сімей із тяжко хворими дітьми. Тож і цього разу вони сподіваються на вашу чуйність, і що три роки боротьби, болю й випробувань не були марними.
Допомогти їм можна придбавши мило за посиланням або просто перерахувавши посильну суму на вказані нижче картки:
“ПриватБанка” 5168 7427 1982 5113 – Коржук Ганна (мама)
“Сбербанк” – 4276 4500 2333 7120 – Власова Маргарита (волонтер)
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: