25 листопада в світі відзначають Міжнародний день білої стрічки — як світового символу протидії насильству щодо жінок. Рух засновано чоловіками в Канаді в 1991 році і зараз він присутній в більш ніж 60 країнах світу.
Нинішнього року цей день і наступну за ним акцію – 16 днів проти гендерно обумовленного насильства в Україні зустрічають не просто закликами і деклараціями, а ретельною підготовкою.
11 січня 2019 року вступають у силу нові норми закону з протидії домашньому насильству №2227-VIII. Найвизначнішою ознакою якого є, напевно, введення кримінальної відповідальності та реальний тюремний термін за вчинення домашнього насильства. Кривднику загрожуватиме позбавлення волі на строк до двох років (стаття 126).
Також законодавець передбачив впровадження практики термінових заборонних чи обмежувальних приписів, як то заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де постраждала може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин, заборона листування, телефонних переговорів, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб з постраждалою особою. А також, обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності.
Закон також передбачає співпрацю служб, які запобігають та протидіють домашньому насильству. Саме для налагодження такої співпраці днями в Кропивницькому відбувся семінар «Зміцнення регіонального механізму із попередження і протидії домашньому насильству в Кіровоградській області». Участь у якому взяли представники управління превентивної діяльності, дільничні офіцери, офіцери патрульної поліції, відділ ювенальної превенції, організації громадянського суспільства Кіровоградської області, які працюють у напрямку попередження і подолання домашнього насильства, центри безоплатної правової допомоги, управління юстиції в області, Департамент соцзахисту ОДА, соціальні служби (Центр психологічної допомоги, Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді).
Домашнє насильство в новому законі трактується як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Норми досить жорсткі, для України безпрецедентні. Чиновники та правоохоронці у Кропивницькому починають чим далі, тим більше хвилюватись з приводу того, як нові норми будуть впроваджуватись у життя.
Дехто в кулуарах не соромиться риторики звинувачення жертви і вважає домашнє насильство недостатньою підставою для кримінальної відповідальності. Дехто хвилюється найбільше про те, куди подіти кривдників, які з нового року приписом можуть бути виставлені з власної домівки на вулицю. Соціального житла, гуртожитків у місті немає. Єдиний притулок переповнений.
Проблемою є також передбачена законом, але по факту не розроблена і не впроваджена корекційна програма для кривдників, за не проходження якої так само передбачено ув’язнення (стаття 91 п.5)
У Кропивницькому в даному напрямку плече владі і правоохоронцям підставляє власне громадянське суспільство. ГО «Територія успіху» спільно з Психологічною майстернею «Інсайт» розробили «Програму роботи з профілактики і подолання домашнього насильства».
Інга Дуднік, виконавча директорка організації, розповідає, що вони керувались тим, що сам лише примус і покарання, хай які вони не будуть жорсткі, розірвати коло насилля неспроможні.
«Насильство, на жаль, все ще глибоко унормована, а тому вкрай поширена практика в нашому суспільстві. І страждають від нього і жінки, і діти, і люди старшого віку, і чоловіки також», – розповідає громадська діячка. – «Ми хочемо надати можливість змінити свою поведінку, відмовитись від насильства тим, хто сам усвідомив таку потребу і готовий працювати над цим»
Психолог майстерні «Інсайт» і партнер проекту Наталя Потапенко пояснює, що головна небезпека домашнього насильства в тому, що воно постійно себе відтворює.
«Я можу розповісти, як це передається. Троє дітей потрапили до дитячий будинок. Їх вітчим був справжнім садистом. Він знущався над ними, над матір’ю. Випивав. Він тримав нутрій і змушував хлопчика старшого з 9-річного віку забивати цих нутрій, бити їх по голові молотком. Коли дівчинка погано себе поводила, міг цвяхом її до дерева за одяг прибити, і вона так на палючому сонці, на городі могла знаходитись годинами. Вони ненавиділи цього вітчима. І старший хлопчик теж його ненавидів. Потім мати померла. У неї було зараження крові, сепсис. Вітчим не давав дітям викликати швидку. І вони розповідали, як вилізали через вікно, бігли городами до сусідів по допомогу. Згодом і вітчим помер. Але насильство на цьому не закінчилось. Уже старший хлопчик з цієї сім’ї в дитбудинку починає ображати молодших дітей. Його обстежили, перевели в спецінтернат. Він випустився звідти, вступив до училища, почав зустрічатись із дівчинкою, яка теж позбавлена батьківської опіки, і бив її навіть вагітною. Вона від нього втекла. Фактично він повторював поведінку свого вітчима, якого ненавидів і казав, що ніколи не буде поводитись так, як він. У дітей, що були свідками насилля, що росли в насиллі, є по факту лише дві опції: стати жертвою, або агресором. Інших рольових моделей вони просто не бачили і не можуть винайти самі».
Запропонований активістами проект складається з трьох блоків – просвітницького, діагностичного і власне корекційного.
«Коли ми говоримо про домашнє насилля, маємо на увазі перш за все фізичне, уже крайні прояви. Але форм насилля, різновидів насильницьких практик існує значно більше. Людина може навіть не усвідомлювати, що вона чинить насильницькі дії,» – пояснює психолог Андрій Фоменко. – «Тому наша мета на першому етапі: ознайомлення з формами насильницької поведінки, корекція, формування поняття про особистий простір. Як взаємодіяти таким чином, щоб не ущільнювати свого партнера. Другий блок програми узагальнює діагностичний компонент. Кожен насильницький епізод має передісторію, часто насильники самі в дитинстві були жертвами насилля і перенесли ці стереотипи поведінки у свою родину або це можуть бути інші причини, чому людина виявляє насильство, агресію, і їх треба розуміти. Власне корекційна робота передбачає цикл зустрічей, як індивідуальних консультацій так і роботи в групі підтримки».
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: