Відвирували «Вересневі самоцвіти», що були цьогоріч 49-ми передювілейними. Емоції вляглись, настав час проаналізувати, в якому ж напрямку рухається один з найстаріших театральних фестивалів України.
Ми відвідали більшість вистав, запропонованих програмою, а також театральне свято на “Хуторі Надія”. Спілкувались з учасниками і організаторами під запис і не під запис. Рахували бюджет цьогорічного фестивалю. Досліджували його славну історію. Дізнавались, як все влаштовано всередині одного з найвпливовіших театральних фестивалів України – «Мельпомена Таврії», щоб зрозуміти, чи є чому в них повчитися нашим “Самоцвітам”.
Ви будете пишатись і соромитись, радіти і плакати, любити і ненавидіти фестиваль і всіх до нього причетних. Адже це театр. А він збурює всю палітру емоцій. А тепер про все детальніше.
49-й фестиваль «Вересневі самоцвіти» відбувався протягом майже тижня з 10 до 15 вересня. За участі 5 театрів (заплановано і анонсовано було 6, але про це трохи згодом). Глядачів, що стежать за фестивалем з року в рік, певно, здивувало те, що нині він відбувався так рано. Адже протягом багатьох років «Вересневі самоцвіти» збирали гостей і друзів в останній тиждень вересня. Про це вказано в положенні про фестиваль. І такі терміни обрані не випадково. 29-го вересня народився Іван Карпенко-Карий, один з корифеїв українського театру, драматург і наш земляк. І саме на цю дату традиційно були заплановані головні урочистості фестивалю. Саме у вшануванні Карпенка-Карого у день його народження і є сенс відвідин у рамках «Вересневих самоцвітів» Хутора “Надія” та села Арсенівка, де він народився.
Але вже кілька років поспіль «Вересневі самоцвіти» вимушено посуваються в часі на кілька днів раніше. І щоб зрозуміти причину таких рухів, варто згадати, що останній тиждень вересня, протягом останніх кількох років, відвойовує собі у нашому місті Агропромислова виставка «Агроекспо». При цьому сакрального сенсу для аграріїв саме в цих датах ніби нема. В перші роки свого проведення виставка успішно відбувалася в перші дні жовтня. Потім скочила вперед до 20 вересня у 2017-му, а з 2018 забронювала за собою саме останні дні місяця. Цьогоріч, щоб максимально розвести у часі два конкуруючих за увагу містян заходи, саме «Вересневі самоцвіти» відкинули аж на початок другої декади вересня. Що поки не надто йде на користь фестивалю.
Невідомою є поки доля мистецького фестивалю Кропфест, що в попередні роки мав незрівнянно більшу фінансову підтримку з держбюджету і потужну театральну складову. І відбуваючись на початку вересня, волею-неволею таки навіював паралелі зі скромними на його фоні «Самоцвітами». Зміщуючи фокус уваги на себе, а відтак, підриваючи спроможність старішого фестивалю. Хоч організатори «Самоцвітів» і відкидають будь-які порівняння і не вважають Кропфест собі конкурентом, але якщо проаналізувати історію їхнього сусідства, помітно, що невтішно воно впливає не на останній.
Дійшло навіть до того, що у переліку на сайті Національної спілки театральних діячів України з майже 60-ти фестивалів, що проводять протягом року в Україні, «Самоцвіти» не згадуються, натомість вказують Кропфест.
Ні, ми в жодному разі не проти «Агроекспо» чи «Кропфесту» (даруй йому, Боже і новий парламенте, довгі роки життя). Але чи так конче треба в нашому маленькому місті стільки масштабних подій сконцентровувати в одному єдиному місяці в одні й ті ж дати? Змушувати їх конкурувати. Проявляючи при цьому таке неделікатне і навіть зневажливе ставлення до фестивалю, який довгі роки вважався візитівкою нашого краю. Який є впізнаваним брендом області і вартим підтримки й сприяння.
Фото | Сайт Кіровоградської ОДА
До речі про підтримку. На проведення «Вересневих самоцвітів» щороку з обласного бюджету виділяється всього близько 200 тисяч гривень, плюс кошти від продажу квитків на вистави. При цьому, згідно з уже опублікованою інформацією про закупівлі для фестивалю на сайті «Прозоро», лише на поселення запрошених учасників та гостей в одному з найдешевших готелей знадобилось 94 500 грн.
Порівнювати ці гроші з 7-9-тьма мільйонами, що їх отримував Кропфест, звісно не можна в жодному разі.
«Я гордий тим, що до нас на Кiровоградщину, в цю колиску театрального мистецтва, приїздять гостi з усiєї країни. Ми сорок дев’ятий раз збираємося з вами в цьому знаковому для всiх театралiв мiсцi, i наше завдання – зберегти нашу культуру та українську iдентичнiсть для майбутнiх поколiнь,» – зазначив у вітальному слові голова обласної ради Олександр Чорноiваненко.
Ми поцікавились за які кошти не лише виживає, але й розвивається до рівня одного з найвпливовіших не лише в Україні, а й помітних в Європі фестиваль «Мельпомена Таврії» . Він удвічі молодший за «Самоцвіти». Цьогоріч відбувався у 21-ше. Він теж ніколи досі не мав серйозного фінансування з держбюджету. Але сьогодні це фестиваль, що приймає 36 театрів з 12 країн протягом майже двох тижнів на всіх придатних для виступів і вистав майданчиках міста. І це не рекорд. У рік свого 20-річного ювілею фестиваль зібрав майже 60 театрів, що презентували 69 вистав на 20-ти майданчиках.
Засновник фестивалю і генеральний директор та художній керівник Херсонського обласного театру ім. М. Куліша Олександр Книга розповів нам, що бюджет «Мельпомени» завжди був дольовим. Частину коштів дає місто, частину – область, ще якусь суму вдається залучити від приватних спонсорів, плюс продаж квитків. У цьому році їм вдалось залучити також фінансування з Українського культурного фонду, але як складову на рівні з іншими джерелами фінансування. Це дозволило зберегти простір для маневру, а також продажу квитків, що є на думку Олександра Книги основною умовою залучення цільової аудиторії, якісного глядача.
Таким чином до бюджету «Мельпомени Таврії» у 2019 році ввійшли:
- 500 тисяч гривень, які виділив обласний бюджет
- 400 тисяч гривень, які дало місто
- 100-200 тисяч гривень надходжень від приватних спонсорів
- 600 тис грн. від Українського культурного фонду
- А також гроші від продажу квитків на вистав
Загалом трохи менше 2 мільйонів гривень. При цьому Херсон – місто в багатьох сенсах співмірне з Кропивницьким. Там приблизно така ж кількість жителів – близько 250 тисяч.
Але на відміну від Херсону, у нашому місті не існує практики підтримки приватним бізнесом подій у скільки небудь помітних масштабах без необхідності обслуговувати потім політичні амбіції спонсорів.
Місто у фінансуванні «Самоцвітів» участі не бере, мовляв, не мають права, оскільки це проект обласної влади. Але це нам кажуть неофіційно, за офіційним коментарем, рекомендують звертатись аж після дня міста у письмовій формі.
«Вересневі самоцвіти» стали справжнім символом, що сповнений високодуховного змісту, – наголосив у минулорічній промові на Хуторі «Надія» міський голова міста Кропивницького Андрій Райкович. – Хутір «Надія», місце проведення фестивалю, надихає на творчість та любов до рідної землі. Приємно бачити на цьому святі знаних театралів, режисерів, акторів. Бажаю фестивалю щороку збільшувати свою географію, творчого злету та процвітання».
За два дні до старту фестивалю його мало не довелось скасовувати. Адже саме на ці дні випав черговий етап судових розбірок міської влади з орендарями готелю «Київ». Ті не погодились сплачувати нову справедливо підвищену вартість оренди і зупинили роботу готелю. Проживання на час проведення фестивалю в нашому місті колективів 5 театрів опинилось під загрозою.
І таких несприятливих моментів у цьогорічних «Самоцвітів» не бракувало. Але найважчим, певно, стала аварія машини з декораціями Ніжинського театру, внаслідок якої двоє осіб постраждало, одна людина опинилася в реанімації.
Театр був змушений повернутись додому. Заключній виставі фестивалю довелось терміново шукати заміну.
Рівень представлених вистав загалом був задовільним. Відгуки глядачів у соцмережах – переважно позитивні, щодня на виставах спостерігався за малим не аншлаг. Квитки можна було купувати навіть у день вистави, але порожніми кріслами глядацька зала не світила. Проводжали акторів тривалими оваціями. Стоячи. Квітів, щоправда, кропивничани майже не носили.
Але доволі “розкручених” вистав чи акторів, як це було в попередні роки, коли фестиваль відвідували і Рима Зюбіна, і Ада Роговцева, і Богдан Бенюк і багато інших, коли наше місто одним з перших бачило вистави, що пізніше ставали культовими, як, до прикладу, вистава «Солодка Даруся» Франківського Драмтеатру, цього разу «Вересневі самоцвіти» залучити не спромоглись.
Дивно також, що у фестивальній програмі не було презентовано вистав нашого театру.
Євген Курман віджартовується, що свої нікуди не подінуться, їх можна дивитись, коли завгодно. Але в усі попередні роки наш театр брав участь у «Самоцвітах».
Так само в попередні роки повноцінним фестивальним майданчиком, що приймав не менше, а, може, й більше гостей з різних міст, був ляльковий театр. Цьогоріч він опинився поза фестивальним життям.
Вітаючи учасників та гостей «Вересневих самоцвітів» т.в.о. голови облдержадміністрації Світлана Лобанова відзначила: – «Мені надзвичайно приємно, що сьогодні Кіровоградщина стала центром уваги для творчої спільноти України, адже на Хуторі Надія зустрілися найкращі митці, шанувальники театрального мистецтва. Своєю творчістю, вмінням налаштовувати людей на добрі справи, ви творите справжні дива, зберігаєте українську культуру, зцілюєте людські душі»
Але от до 50-ліття «Вересневих самоцвітів» обласна влада розщедрилась на реконструкцію парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Хутір Надія». Роботи коштуватимуть 16 мільйонів 200 тисяч гривень, мають розпочати цього року, й завершити наступного. У процесі реконструкції планують розчистити прибережну зону та водойму, облаштувати берегову лінію, реконструювати дамбу та літній театр, встановити 6 нових альтанок, зокрема, точну копію історично відомої альтанки Тобілевичів та 3 плавучі фонтани. Ці види робіт, за словами заступника головного інженера інституту «УКРПІВДЕНДІПРОВОДГОСП» Євгена Лук’янченка, виконуватимуться з використанням спеціальної техніки, що не пошкодить ландшафт та зелені насадження.
Але Павло Босий, професор сценографії Університету ім. Е. Райєрсона, краєзнавець шкоду заповіднику у презентованому проекті реконструкції таки догледів. Мережею поширюється перелік його зауважень до проекту реконструкції , що включають 5 пунктів. На його думку:
- “Укріплення ” берегу за допомогою паль небезпечно вплине на гідродинаміку прилеглої території, підсилить заболоченість за рахунок підвищення рівня підземних вод
- Встановлення плавучих фонтанів нанесе непоправну шкоду автентичності заповідника.
- Встановлення тенту над глядацькими місцями не вирішить проблем літнього театру. Було б доцільне спрямувати кошти на будівництво технологічно сучасного і естетично коректної споруди нового літнього театру, обладнаного портативним освітленням і захистом глядацьких місць.
- У 1980-90-х було розроблено і затверджено високопрофесійний проект реконструкції дендрологічної частини заповідника-музею. Проект врахував наявність і стан історичних насаджень, дерев, що були посаджені у 2-й половині ХХ ст і необхідність відтворення історичної флори пам’ятки. Будь-які нові проекти реконструкції чи відновлення дендрології мусять враховувати базові положення цього проекту.
- Проект мусить враховувати вимоги щодо пожежної безпеки і підтримання режиму температури і вологості в усіх приміщеннях заповідника. Влаштування каналізації для нових туалетів має відбуватися за межами меморіальної зони і враховувати вимоги екологічної та гідрологічної безпеки ґрунтів.
Довідка:
«Хутір Надія» оголошено державним заповідником-музеєм у 1956 році. Відтоді заклад працює на правах відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Його унікальність відзначена багатьма видатними діячами української культури, серед яких Юрій Яновський, Петро Панч, Олесь Гончар, Олександр Корнійчук тощо.
У 1962 році за ініціативи онука Івана Карпенка-Карого – Андрія Тобілевича – розпочалося впорядкування території хутора Надія, який свого часу став місцем написання більшості п’єс Івана Тобілевича. Саме сюди приїздили корифеї українського театру, тут народжувалися нові ідеї, виношувалися творчі плани. Тож у 1969 році Хутір «Надія» став державним заповідником-музеєм.
У 1970 році вперше тут було започатковано фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» з нагоди святкування 125-ї річниці від дня народження Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого).
Організаторами свята є Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького.
Фестиваль проводиться за підтримки управління культури і туризму облдержадміністрації та Міністерства культури і туризму України.
Мета свята – пропаганда українського класичного та сучасного театрального мистецтва, ознайомлення широких верств населення з історією становлення в Україні професійного театру, популяризація творів української драматургії, заохочення до творчості та підтримка аматорських театрів в Україні.
Читайте також: 10 вересня стартує 49-й театральний фестиваль «Вересневі самоцвіти». ПРОГРАМА
Читайте також: У Кропивницькому стратували “Вересневі самоцвіти”. АФІША
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: