Куди кінь з копитом, туди і рак з клешнею… Це я про того рака, який, задкуючи, доповз від демократичних гасел «Канівської четвірки» аж до Партії регіонів, а потім і взагалі подався до Москви. Кремлівський приймак, екс-нардеп України, співавтор законів про диктатуру, один із організаторів, вибачте на слові, уряду в екзилі – «Комітету спасіння України», «вірогідний кандидат у президенти України», майже «високоповажний пан» Олійник (той, що Володимир Миколайович) повідомив, ніби й він має якесь відношення до акції протесту під Верховною Радою. Буцім-то передав мітингувальникам чи то одну, чи кілька палаток зі свого плеча. Хоч його земляки кажуть, що це чиста брехня. І на цьому досить про нього – хай буде вдячний, що ще не зовсім забули його ім’я. Бо говоритимемо не про «прокремлівських мрійників», а про саму акцію. Як і належить, без купюр.
Як би хто не ставився до недавніх подій під українським парламентом, слід визнати, що вони мали під собою серйозні підстави. Їх озвучив один з організаторів акції, народний депутат від «Самопомічі» Єгор Соболєв: “Поки ми не подолаємо топ-корупцію у цьому залі, не винищимо її в уряді, в Адміністрації Президента, не буде ні охорони здоров’я, ні хороших пенсій, навіть оборони хорошої не буде». І це – не констатація, це аксіома, котра не потребує доведення. Зате вимагає дій.
Учасники акції прийшли під парламент, як відомо, з трьома вимогами: зняти з народних депутатів недоторканність, прийняти новий виборчий закон – за пропорційною системою і з відкритими списками та закон про створення антикорупційного суду. Стосовно їх необхідності влада не заперечує, але й щось робити не поспішає. Більше того, на очах у всіх, хто слідкує за її діями, до останнього часу майже відверто затягувала з їх розглядом і прийняттям. Отож, пане Гончаренко, адресуйте слово «саботаж» у першу чергу своїм колегам з фракції БПП і вашим союзникам з «Народного фронту», котрі, оголосивши себе правонаступниками парламентської коаліції, всіляко опираються винесенню цих законопроектів на розгляд Верховної Ради. Хоч два із них – про вибори і судову реформу записані у Коаліційній угоді, прийнятій ще у листопаді 2014 року, і питання про необхідність створення антикорупційного суду виникло саме через те, що судова реформа так і не була вчасно здійснена. А зняти з депутатів недоторканність перед виборами обіцяли всі без винятку партії, котрі потім утворили свої парламентські фракції та підписали цю угоду.
МИРНІ АКЦІЇ, ЯК ВІДОМО, В УКРАЇНІ НЕ ЗАБОРОНЕНІ. УКРАЇНА – НЕ РОСІЯ. АЛЕ ВЛАДА ЗНОВУ ПОЧАЛА НА НИХ ОБРАЖАТИСЯ ЧИСТО ПО-РОСІЙСЬКИ
Мирні акції, як відомо, в Україні не заборонені. Україна – не Росія. Але влада знову почала на них ображатися чисто по-російськи. Точніше, як за Януковича. Хоч обурюватися тим, що люди прийшли вимагати від неї дій, називати всіх без розбору політиканами, такими, що рвуться до влади чи намагаються послабити Україну, некоректно. Однак, маємо те, що маємо. Згадаймо висловлювання наших високопосадовців.
Президент України Петро Порошенко:
«У жодному разі не можна допустити, щоб безвідповідальні політикани повторили трагічні події, які відбулися 31 серпня, які призвели до загибелі чотирьох нацгвардійців».
Справді не можна. От тільки доки Генеральна прокуратура шукатиме винуватців тієї трагедії, адже минуло вже понад два роки? Наслідків не видно. Натомість її речниця без будь-яких доказів, очевидно вхопившись за Олійниковий фейк, звинувачує «новоявлених борців з корупцією» у зв’язках з Москвою.
Голова Верховної Ради Андрій Парубій у свою чергу заявляє, що «ніхто не має права ні атакувати Верховну Раду, ні навіть виношувати плани. Це антиукраїнські заходи та антиукраїнські сценарії». Дивлячись що розуміти під словом «атакувати». Коли захоплювати, то це дійсно так, а якщо протестувати, то, вибачайте, живемо в демократичній країні, маємо право на протест. Та й Майдан нас дечому навчив.
І прем’єр-міністр Володимир Гройсман теж принаймні частину учасників акції звинувачує в тому, ніби «вони намагаються хорошими гаслами прикрити свою жадобу влади і боротьбу за владу, а що найгірше, намагаються цими гаслами дестабілізувати ситуацію в країні і послабити Україну в такий надзвичайно важливий для нас час». Спасибі, хоч визнає, що там були й люди, «які прийшли висловити своє глибоке переконання в необхідності змін і які готові працювати над цими змінами».
ПРАКТИЧНО ВЛАДА НЕ ПОЧУЛА МІТИНГУВАЛЬНИКІВ, ВОНА ПРОСТО ЇХ ПОБАЧИЛА
А їй потрібно було не лякати людей дестабілізацією, а проаналізувати, чому люди прийшли під парламент. Не для чого, а чому. І побачити в цій ситуації саму себе, а не іронізувати після того, як напруження спало, ніби «30-40 людей називають всеукраїнською акцією».
Що ж до самих учасників акції, то контингент був і справді політично різнорідний. Не виключено, що серед них вешталися і проросійські агенти; такими має займатися СБУ, та так, щоб у них під ногами земля горіла (до речі, давно пора значно посилити відповідальність за сепаратизм та українофобію). Очевидно, були й професійні провокатори та просто любителі побешкетувати; до честі поліції, вона поводилася в рамках закону, на провокації не піддалася. Інша справа, хто з чим прийшов під стіни парламенту. Маю на увазі організаторів мітингу.
ТІЛЬКИ НЕ ЯСНО, ХІБА МІХЕІЛ НЕ РОЗУМІВ, ЩО «НЕ ВСЕ ГАРАЗД У ДАНСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ», КОЛИ НЕ ЛІНУВАВСЯ ЇЗДИТИ НА ІНШИЙ КРАЙ ДЕРЖАВИ АГІТУВАТИ НА ВИБОРАХ ЗА ПРОТЕЖЕ ТОГО Ж ПОРОШЕНКА?
Запальним Саакашвілі, швидше всього, рухала образа на Президента. Тільки не ясно, хіба Міхеіл не розумів, що «не все гаразд у данському королівстві», коли не лінувався їздити на інший край держави агітувати на виборах за протеже того ж Порошенка? Що потім трапилося таке, що змусило Міхеїла Ніколозовича не просто подати у відставку, а стати затятим ворогом Президента? Невже, пройшовши таку політичну школу, як два президентські строки і політичні баталії у себе на батьківщині, він і справді вірив, що українська влада – «біла і пухнаста»? Це своє питання відношу до риторичних і на ньому закінчу про очільника «Руху нових сил», хоч історія з наданням йому і позбавленням його українського громадянства, схоже, матиме продовження, і нам ще буде про що поговорити.
Ще одна сила – нібито причетна до ОУН, очолювана скандальним Миколою Коханівським, відома своїми «подвигами», щоб дехто волав до міжнародної спільноти про переслідування і український радикалізм. І хоч, як запевнив голова Організації українських націоналістів Богдан Червак заявив, що Микола Коханівський не має жодного відношення до організації, тінь падає на всіх прихильників національної ідеї.
ПРО ПОЛІТИКІВ, КОТРІ ПРИЙШЛИ У ПОЛІТИКУ В БАЛАКЛАВАХ, ТИПУ СЕМЕНЧЕНКА, ГОВОРИТИ ВЗАГАЛІ СКЛАДНО.
Про політиків, котрі прийшли у політику в балаклавах, типу Семенченка, говорити взагалі складно. На масових акціях всього вистачає. Але, окрім нечисленних інцидентів з поліцією, шарпанням окремих депутатів і перегороджуванням їм дороги до приміщення Верховної Ради, нічого непристойного ні 17 жовтня, ні пізніше ми не бачили. І я вірю, що акція протесту, організована громадським рухом «Чесно», неурядовою організацією Реанімаційний пакет реформ, Центром протидії корупції, в якій взяли участь народні депутати України, була необхідною. Що подібні акції потрібні і в майбутньому. Кажуть, на те й щука в річці, щоб карась не дрімав. А на саму щуку, якщо вона «заїлася», має бути народний невід. Тільки цьому ж народу слід усвідомити: корупціонерів лякають не захоплення приміщень і погроми, їх майже завжди можна зупинити силою, а від погромів – тільки шкода. Корупціонери від влади бояться іншого – мирних масових протестів. Саме під час багатолюдних акцій формуються електоральні симпатії і з’являються нові лідери.
ТІЛЬКИ ЦЬОМУ Ж НАРОДУ СЛІД УСВІДОМИТИ: КОРУПЦІОНЕРІВ ЛЯКАЮТЬ НЕ ЗАХОПЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ І ПОГРОМИ
Влада звинуватила учасників мітингів у тому, ніби вони рвуться до влади. Ніби того ж самого не прагне сама. Виходячи з того, як вона відреагувала на акцію 17 жовтня, можна дійти висновку, що високі посадовці не досить чітко усвідомлюють свої можливості потрапити туди знову. При таких рейтингах, які вони мають сьогодні, про перемогу на виборах говорити взагалі проблематично. Є лише один варіант повернути до себе довіру. Поки є час, здійснити аудит своєї діяльності, відверто вийти з ним до людей, щось показати, щось пояснити, а в чомусь і покаятися. Звичайно, не так буквально, як сказано одним реченням. Народ зрозуміє. З ним треба порозумітися. Отой «рак» якраз і опинився в Росії через те, що не зважав на народ.
ВЛАДА ЗВИНУВАТИЛА УЧАСНИКІВ МІТИНГІВ У ТОМУ, НІБИ ВОНИ РВУТЬСЯ ДО ВЛАДИ. НІБИ ТОГО Ж САМОГО НЕ ПРАГНЕ САМА
І під кінець – кілька рядків з історії стародавньої Греції часів Перікла. Його правління назвуть «Золотим віком Афін», напишуть, що він «користувався популярністю, оскільки політика, яку він проводив, відповідала інтересам більшості афінських громадян». Одягаючи плащ стратега і дивлячись на Акрополь, він говорив: «Будь обачним, Перікле: тобі керувати вільними людьми, і до того ж еллінами, і до того ж афінянами». У перекладі на українську це мало б звучати так: «Будь обачним, Президенте, тобі керувати вільними людьми, і до того ж козацького роду, і до того ж українцями».
Броніслав Куманський
Донбас до України чи Україну до Донбасу?
Виборчий фальстарт: хто рано починає, той усім набридає?
Who is who на президентське крісло та їхня челядь
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: