Бій під Крутами без перебільшення можна назвати не просто протистоянням УНР з Росією, а символом Української революції. Разом з тим, чи то через багаторічне замовчування Радянським Союзом цієї сторінки історії, чи то через брак документів про перебіг подій, чисельність військ тощо бій під Крутами залишається досить міфологізованим.
“Без купюр” звернувся до кандидата історичних наук Юрія Митрофаненка з 5 популярними питаннями, відповіді на які допоможуть зрозуміти, чому ж українці вшановують день бою під Крутами.
Битва під Крутами (Чернігівська обл.) важливий епізод війни радянської (більшовицької) Росії проти УНР 1917 – 1918 рр. Війна УНР була оголошена вищим органом влади більшовицької Росії Радою Народних Комісарів на чолі з В. Леніним (Ульяновим). Війну назвали «рейковою», бо головні події розгорнулися в містах, які мали залізничне сполучення та навколо вузлових залізничних станцій. Однією із таких була станція Крути на Чернігівщині на шляху з Росії до Києва. Українські підрозділи під Крутами отримали завдання затримати ворога – більшовицькі війська на чолі з російським офіцером Михайлом Муравйовим, які наступали на Київ.
Обороною станції Крути керував сотник Аверкій Гончаренко. Розуміючи, що воякам Помічного куреня Січових стрільців (студентам Університету св. Володимира) бракує військового досвіду та озброєння він відвів їх на найбільш безпечну ділянку фронту. Бій розпочався із самого ранку. Сили більшовиків не очікували запеклого спротиву захисників УНР. З настанням вечірньої темряви, командир двох загонів Аверкій Гончаренко наказав захисникам Крут відступати. Сталого зв’язку між двома ділянками оборони не існувало. Під час відступу оборонці розібрали залізничні колії, чим затримали просування військ більшовиків до Києва.
На жаль, в умовах відсутності зв’язку вояки Студентського куреня заблукали в темряві та підійшли до станції, коли її вже зайняли російські червоногвардійці. 28 студентів університету св. Володимира потрапили в полон до більшовиків. Перед стратою учень 2-ї Української гімназії Григорій Піпський, заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили й інші полонені. Тіла 28 юнаків у березні 1918 р. перепоховали в Києві на Аскольдовій могилі. Це поховання більшовики зруйнували в 1936 р., лише тіла окремих бійців родичі встигли перепоховати на Байковому цвинтарі.
Внаслідок стратегічних і тактичних прорахунків політичного та військового керівництва Центральної Ради й низького рівня патріотичної свідомості вояків з України (створених у 1917 р. українських полків) лідерам Центральної Ради не вдалося створити чисельного боєздатного війська.
Вояки відмовлялися вирушати на фронт, переважна більшість солдатів київської залоги заявили про «нейтралітет». Лише окремі військові підрозділи були готові захищати УНР.
Серед таких були учасники бою під Крутами. Почуття патріотизму та бажання воювати за незалежну Україну було для них важливим життєвим стимулом. Юнаки записувалися до українізованих юнацьких військових шкіл та добровольчих військових частин (куренів, загонів студентських січових стрільців), очолюваних досвідченими командирами. У бою під станцією Крути на лінії Бахмач-Київ воювали вихованці Першої юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького (300 осіб), які декілька тижнів перебували в боях з більшовиками в районі Ніжина
Більшість січовиків були не досить добре екіпіровані та озброєні. Загалом сили армії УНР під станцією Крути нараховували 416 бійців, 40 кулеметів.
Інфографіка | Український інститут національної пам’яті
Він на чотири дні призупинив рух російських окупантів у напрямку Києва і цей виграний час дозволив нашим дипломатам підписати Берестейський мирний договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією, який, серед іншого, визнав УНР незалежною, рівноправною державою
Бій під Крутами є також символом соборності України, бо серед його учасників разом із галичанами та киянами було чимало мешканців центральної та південно-східної України. Зокрема, наші земляки Володимир Шульгин з Єлисаветграда (нині Кропивницький), Левко Прядко, Семен Могила, Михайло Михайлик (Глодоси Новоукраїнський район), Сергій Горячко (Гурівка Долинський район) – автор відомої схеми бою під Крутами.
Особливої уваги заслуговують брати Шульгіни, які були членами Центральної ради. Олександр був першим міністром зовнішньополітичного відомства України, а Володимир героїчно поліг під Крутами, захищаючи Батьківщину в нерівному герці проти війська Муравйова.
Редакція “Без купюр” висловлює подяку Юрію Митрофаненку за підготовку матеріалу.
Читайте також: У Кропивницькому відзначили День пам’яті героїв Крут. ФОТО
Читайте також: 100-річчя визначної битви: у Кропивницькому вшанували пам’ять героїв Крут. ФОТО
Читайте також: Бій під Крутами в п’яти запитаннях
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: