Пам’яті Заслуженого лікаря України, Почесного громадянина Кіровограда (тепер Кропивницький) Володимира Яриніча (18 січня 1941 р. – 8 жовтня 2019 р.).
Онкологія, онкологи, хірурги-онкологи… А чи знають читачі, про те, що від онкології люди помирали ще з початку нашої ери, а формування й вивчення онкології як окремого напряму в медицині, зокрема, й в Україні розпочалося лише на початку XX ст. До середини 50-х рр. XX ст. медики, які лікували онкологічні хвороби, ще й самі до кінця не усвідомлювали, що вони лікують, й що таке онкологія в повному об’єктивному науковому контексті.
Володимир Яриніч / Фото з Вікіпедії
Чи знають жителі нашого міста, хто ці люди онкологи, особливо хірурги-онкологи, якою важкою є їхня праця? Щодня операції, як правило, складні, що тривають по 4-6 годин, а інколи й більше. Багатьом складно усвідомити й прийняти думку, що хірург-онколог не Бог. Адже рак – це складне захворювання – повне одужання можливе лише за умови ранньої діагностики й негайного кваліфікованого лікування. Й часто саме від пацієнта залежить, чи зможуть лікарі-онкологи подарувати їй другий шанс на довге й щасливе життя чи ні.
А чи задумувалися жителі нашого міста про те, хто понад 40 років тому, усвідомивши усю жахливість ситуації в місті й області з захворюванням на рак, ініціював будівництво нового приміщення для обласного онкологічного диспансеру, за найкращим зразком в Україні? Присвятив майже все своє життя боротьбі з онкологічними захворюваннями? Ім’я цієї людини Яриніч Володимир Іларіонович, який у 1974 році став головним лікарем Кіровоградського обласного онкодиспансеру (тепер КНП «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради»).
Раніше приміщення Кіровоградського обласного онкодиспансеру знаходилося в старій єврейській лікарні по вулиці Гоголя, яка наполовину була зруйнована в період фашистської окупації міста. Будемо відвертими, охочих очолити цей комунальний заклад було не багато. Про це свідчить, зокрема, й статистика про зміну його головних лікарів.
Так, із 1948 по 1974-й змінилося шість керівників, надовго ніхто не затримувався. Все кардинально змінилося, коли головним лікарем Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру став Володимир Яриніч, якому було на той час 33 роки.
Не зважаючи на молодий вік, саме він зрозумів, що кількість онкохворих зростатиме і для якісного комплексного лікування жителів Кропивницького й області потрібно будувати нове приміщення обласного онкологічного диспансеру.
Ймовірно, що саме енергія молодого керівника допомогла Володимиру Яринічу подолати всі ті перешкоди, які б не кожен здолав, щоб втілити таку масштабну ідею на благо громади. Протягом багатьох років, він оббивав пороги чиновників різного рівня: спочатку для того, щоб взагалі почули й сприйняли його ідею про будівництво нового обласного онкодиспансеру, потім проводив медико-статистичні дослідження, які підтвердили жахливу статистику швидкого зростання захворюваності на рак в місті та області, а вже після цього, були важкі роки будівництва самого приміщення.
Володимиру Яринічу необхідно було контролювати всі етапи його будівництва – від виділення коштів до виконання будівельних робіт із дотриманням усіх технічних вимог. Це потрібно було робити мало не щодня протягом майже 26 років будівництва (1984 р. по 2010 р.) – першої та другої черг диспансеру.
Він також приділяв велику увагу просвітницькій діяльності щодо раку і постійно зі шпальт газет міста та області розповідав про шляхи й методи профілактики онкологічних захворювань, закликав жителів області свідомо ставитися до свого здоров’я. В своїх інтерв’ю Володимир Яриніч не раз згадував про випадки, коли люди запізно зверталися до них зі своєю проблемою.
Переглядаючи ті публікації сьогодні, я розумію, що вони не втратили своєї актуальності. Самі лише назви говорять за себе: «Бажаю усім здоров’я», «Профілактика раку – це головне», «Подбайте про своє здоров’я, і рак відступить», «Вчасно виявити – значить, вилікувати», «Найперше – особиста відповідальність за своє здоров’я».
Заслуги Володимира Яриніча перед громадою міста та області й України в цілому неодноразово визнані на загальнонаціональному та регіональному рівнях, а КНП «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради» сьогодні є одним із найкращих в Україні.
Православні християни вірять, що після смерті душа людини на 40-й день відлітає до Бога. Але є ще таке поняття як дух – це те, що залишається після людини й нагадує як у матеріальних, так і нематеріальних речах – результати діяльності, традиції й таке інше.
Дух Володимира Яриніча, котрий присвятив онкологічній службі 47 років, завжди буде присутній у стінах КНП «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради», який він збудував. Де сьогодні рятують життя тисячам людей. Навіть він сам, коли хворів, то лікувався виключно в Кіровоградському обласному онкодиспансері.
Тому мені жаль, що сьогодні пропозицію вшанувати його ім’я як видатного подвижника онкологічної служби України другої половини XX ст. – першої чверті XXI ст. в назві маленької вулиці на околиці міста не погодила топонімічна комісія Кропивницької міської ради.
*Статті в розділі “Авторська колонка” відображають виключно погляди автора, а не редакції видання “Без купюр”
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: