Етнопроєкт «Баба Єлька» видав другий тираж унікальної книги «1000 пісень Кіровоградщини». У виданні об’єднали традиційні народні пісні, записані під час 96 експедицій із 2018 по 2024 роки. Як розповіла кураторка пісенного напрямку, етновиконавиця та упорядниця збірника Світлана Буланова, робота над ним почалася 2020-го року й завершилася торік.
Фото: Громадської організації «Баба Єлька»
Про це йдеться на сайті Громадської організації «Баба Єлька».
“«Летіла зозуля, Крила́ потомила. Чи є така друга, Як я, нещаслива?» – це лише початок улюбленої бабиної пісні, який я змогла пригадати через рік після її смерті. Єлька, так називали мою бабу в селі, часто співала цей твір під час родинних застіль.
– Ба, та давай співати те, що усі знають! – перебивала її я.
– Свєтко, вчи, записуй, бо такого вже нігде не почуєш! – казала вона.Та мені це було не цікаво. Аж до поки її не стало. А далі прийшло усвідомлення якогось провалля між мною і отим тільки першим куплетом бабиного епосу про зозулю. Де його шукати?
Стало страшно, що традиційні пісні, які сотнями вона співала, можуть зникнути в сучасному світі. Їх більше ніхто не почує. Я відчула потребу знайти цю забуту пісню, а разом з нею сотні інших. Це почуття не давало спокою, і врешті всесвіт підкинув бонус у вигляді знайомства з кількома людьми, які перевернули й наповнили сенсами моє життя і своє. Вони так само колись в дитинстві затикали свої вуха, щоб не чути немодну, голосну й багатоголосу «Ой зірву я з рози квітку», а тепер готові віддати все, щоб безкінечно купатися у тому співі, сидячи звісивши ноги з печі”, – ділиться спогадами на своїй фейсбук-сторінці Світлана Буланова.
Світлана Буланова. Фото: Громадської організації «Баба Єлька»
Упорядниця збірника згадує, що в липні 2018 року заснували проєкт «Баба Єлька», а потім вирушили в перші експедиції шукати пісні.
“За 6 років ми побували у 111 експедиціях у 121 селі, записали понад 1200 народних пісень, які пройшли випробування часом. Тисяча з них увійшли в цю збірку”.
Коли стало очевидним, що зібраного пісенного матеріалу дуже багато, а завантажувати його на YouTube-канал та соціальні платформи проєкту “Баба Єлька” замало, Світлана звернулася по допомогу до науковців. Наша землячка – старша наукова співробітниця Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського Національної академії наук України Любов Боса познайомила її зі своєю колегою Людмилою Єфремовою.
“Це дуже потужна науковиця, докторка мистецтвознавства, провідна наукова співробітниця відділу музикознавства та етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної академії наук України. Завдяки їй побачили світ дуже багато наукових видань, зокрема книги народних пісень різних областей. Ми домовилися, що я розшифровуватиму текст відеофайлу експедицій і надсилатиму Людмилі Олександрівні, а вона вже опрацьовуватиме його як науковець – редагуватиме, робитиме нотну транскрипцію кожного твору, визначатиме жанр. Чи це веснянка, чи лірика кохання, чи козацька лірика, чи жорстокий романс, чи інше. Відтоді майже щовечора ми з нею постійно були на зв’язку. Бо я працюю косметологинею, це моя основна робота. Тож громадською діяльністю, а саме працювати над книгою, доводилося у вільний від роботи й сімейних клопотів час. Іноді навіть уночі”, – розповіла Світлана.
«1000 пісень Кіровоградщини» містить паспорт виконавців, багато з яких відійшли у вічність, текст, ноти та QR-посилання на відео в YouTube. Проєкт став не лише збіркою пісень, а й своєрідним музичним літописом Кіровоградщини. За її словами, до “Баби Єльки” таку велику дослідницьку роботу пісенних традицій нашого краю проводило подружжя Наталії та Олександра Терещенків.
“А ми підхопили цю ініціативу вже у XXI столітті й завдяки нашій роботі можна простежити трансформацію традиційної пісні, яка відбулася за останні десятиліття. Наші матеріали є у вільному доступі, як на офіційному сайті “Баба Єлька” у розділі “Пісні”, так і на YouTube-каналі та в соціальних мережах. Тож будь-хто може з ними ознайомитися і скористатися. Звісно, у нас уже немає можливості записувати людей 1910-20-х років народження. Ми працюємо здебільшого з людьми, які народилися в 30-40-х роках минулого століття. Але у 2024-му влітку нам прямо щастило записувати людей 20-х років народження. Зокрема, поспілкуватися з бабусею 1918 року народження з Долинської. Вона дала нам інтерв’ю, співала пісень, розказала нам на камеру, як їхня родина пережила голодомор, колективізацію і виселення до Сибіру”, – поділилася Світлана Буланова.
Упорядниця збірника каже, що «1000 пісень Кіровоградщини» – це результат потужної роботи всієї команди «Баби Єльки».
“Інна Тільнова – це людина, від якої виходили всі ідеї, вона підтримувала нас, як керівниця громадської організації та менеджерка, якій вдається неймовірно круто організовувати всі процеси. Світлана Листюк так само генерувала цінні ідеї й усіляко підтримувала – без них обох цього проєкту не було б. Уся технічна робота лягла на плечі Наталки Андріянової – дизайнерки “Нової газети”, а зараз “Першої електронної”. Також над книгою працювала як редакторка Олена Радецька. Вони з Наталею буквально днювали й ночували над редагуванням, вичиткою, версткою, дизайном і візуальним оформленням пісенника. Я вважаю, що наша жіноча команда – це величезна сила! Я ніколи б не зробила цього сама.
Окремо хочу відзначити Ігоря Крушеницького як журналіста за його безцінні нотатки з подорожей, а також фотографів, які їздили з нами в експедиції. Зокрема, Олександра Майорова. Він не лише робив неймовірні репортажні знімки, а й роками знімав відео пісень на свою камеру. Його робота дозволила зберегти багато матеріалу про мистецтвознавчі характеристики і технології. Щодо дизайну книги, Наталка Андріянова оздобила її, використовуючи мотиви з вишитої моєю бабусею Єлькою сорочки, яку вона створила майже сліпою у 95 років. Наталка перенесла ці орнаменти в оформлення сторінок у вигляді віночка. Обкладинка книги – чорна, як тло, як земля, як символ ґрунту, на якому стоїть український народ”.
За словами Світлани Буланової, перший тираж книги вийшов за підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID). Однак через згортання її діяльності, доля видання стала невизначеною. Тому команда вирішила, що не може поховати результати багаторічної кропіткої праці, й видала другий тираж самотужки.
“Матеріали збірки подано за хронологією експедицій. У межах експедицій пісні розташовано за тематикою: дитячі, обрядові, необрядові, соціально-побутові. До кожної пісні після назви подаємо її код за частотним каталогом українського пісенного фольклору (див. список умовних скорочень). Кожен зразок, за окремими винятками має мелодію і текст, а також паспортизацію на початку кожної експедиції. За наявності подаємо коментарі записувачів, виконавців або транскрипторів”, – написала у передмові до книги Людмила Єфремова. – У вербальних текстах пісень збережено мовні особливості. Засади точного відтворення мовних (діалектних) та музичних особливостей за можливості дотримано й під час транскрибуванні відеозаписів. Словесні визначення темпу подано перед мелодією разом із цифровим зазначенням метроному”.
Попри скасування минулого тижня офлайн-презентації через наймасованішу дронову атаку на Кропивницький, команда презентувала свою працю онлайн, у соціальних мережах. А відсьогодні збірка вже є в продажу в Етнолаболаторії «Баба Єлька» по вулиці Театральній, 12, та доступна для придбання в офіційному магазині «Баба Єлька».
“«1000 пісень Кіровоградщини» – це більше, ніж книга. Це збережена історія голосів, що звучатимуть для майбутніх поколінь”, – підсумувала Світлана Буланова.
До речі, пісню, яку Світланина баба Єлька любила співати, і яку потім етновиконавиця довго ніде не чула, все-таки віднайшлася. “Вона тут, але не скажу на якій сторінці. Впевнена, поки шукатимете, то знайдете пісню й ВАШОЇ БАБИ!”
Команда етнопроєкту. Фото: Громадської організації «Баба Єлька»
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: