Найпопулярнішими народними та патріотичними піснями, які вчать у дитсадках і школах Кропивницького, за підсумками опитування громадської організації “Баба Єлька“, є “Ой, у лузі червона калина”, “Подоляночка”, гімн, колядки та щедрівки.
Опитування “Баба Єлька” проводила із 29 січня по 9 лютого серед батьків дітей різного віку, які поділилися думкою щодо доцільності патріотичного виховання в дитсадках та школах.
Опитування проводили через ґуґл-анкету, яку розмістили на фейсбук-сторінці ГО “Батьківська рада м. Кропивницького”, а також поширили серед педагогів, викладачів, знайомих, які мають дітей молодшого віку. В опитуванні взяли участь 494 людини.
Результати опитування наводимо нижче.
Вік дітей
Більшість батьків, які взяли участь в опитуванні, мають дітей віком 3-5 років (337 відповідей), значно менше – 6-9 років (80 відповідей).
Також в опитуванні взяли участь батьки старших дітей, які поділилися своїм досвідом та відгуками про впровадження матеріалів, пов’язаних із традиційною культурою, в садках і школах.
Участь у традиційних святкових заходах
Дослідження показало, що:
- Дуже часто беруть участь у святах 189 дітей
- Іноді відвідують заходи 212 дітей
- Рідко або ніколи – 92 дитини
Які народні пісні знають чи вивчали діти в школах чи садках?
Батьки зазначили, що в садочках і школах діти найчастіше вивчають такі пісні: “Ой, у лузі червона калина”, “Подоляночка”, гімн, колядки та щедрівки, інші.
Деякі батьки взагалі вважають, що про місцеві особливості традиційної культури в навчальних закладах не згадують, а патріотичне виховання відсутнє. Принаймні вони не бачать по своїх дітях, що ті володіють подібними знаннями (“Українські народні пісні, проте без локальної прив`язки до Кіровоградщини”, “Народні не вивчала ні в садочку, ні в школі. Вчили пісні про тваринок, про маму, новорічні тощо”, “Ніякі, тільки популярні і тематичні (на свято 8 березня, Новий рік і т.д.)”, “Не вивчала ще”, “Не чула, щоб щось співала”, “Не можу дати відповідь, бо не чула від дитини, щоб співала народні пісні”, “Не можу відповісти. Дитина співає те, що їй подобається – це сучасні Булька, Павучок… а що вони вчать в садку, то поки не розповідає. Ще мала”, “патріотичних не вивчає”, “Не чула щоб співали українські народні пісні”, “народні мабуть не вивчають. дитячі пісні якісь на традиційні свята вивчали”, “Вдома від дитини не чула про народні пісні у садочку”.)
У сімейному колі найчастіше співають: “Ой, у вишневому саду”, “Ой була в мене коняка”, пісні різдвяно-новорічного циклу. Проте частина батьків зазначила, що їхні родини пісні не співають взагалі.
Важливість українських пісень і танців
- Дуже важливими вважають 240 респондентів
- Важливою – 231 респондент
- Не надто важливою – лише 19 респондентів
Загалом 97% батьків вважають, що народна музика – ключовий елемент патріотичного виховання.
Чи є в родині взагалі традиція співати чи танцювати?
- Так – 218 родин
- Ні – 224 родини
- Час від часу – кілька відповідей
Отже, хоча в школах та садочках діти знайомляться з народною культурою, в родинному колі ця традиція не завжди підтримується.
Чи важливе виховання на локальних традиціях?
- Так – 460 відповідей (94%)
- Ні – 31 відповідь
- Відповіді свідчать, що батьки однозначно підтримують ідею виховання дітей на локальних традиціях.
Основні пропозиції від респондентів:
- Більше занять на основі українського фольклору, більше народних пісень у повсякденні
- Приділяти більше уваги українським традиціям
- Закликають інтегрувати патріотичне виховання в навчальний процес.
- Посилити роль українських пісень у навчальному процесі
- Пропонують зробити історію ближчою дітям, розповідати про героїв доступною мовою.
(«Більше долучати дітей до укр. традицій і національних свят», “Проведення різних заходів на патріотичну тематику: екскурсії, розповіді, зустрічі, ігри, перегляд відеоматеріалів, конкурси, свята тощо.” “Свята проводити в традиційній манері”. “Можна було би ввести дисципліну (урок) ‘Українські (національні) традиції’. “Частіше знаходити привід для вдягання вишиванок, вивчати в садочку та задавати додому вірші, робити конкурси малюнків або на знання української культури.”,”Ігрові форми навчання, музичні заходи, організація днів української культури.” “Вивчати і співати народні пісні.” “Можливо, трошки більше заходів за участі людей, які вивчають та збирають народні звичаї, пісні…” “Співати пісні, танцювати народні танці, знайомитись з народними обрядами, відвідувати виставки, музеї.”)(“Перетворювати минуле (народне) в сучасний тренд, як у випадку з проєктом Пивоварова. Організація гуртків у школі.” “Було б добре створювати книги, комікси та мультфільми, що популяризують українські традиції, героїв та історію у доступній і цікавій формі.” “Вивчення народних традицій. Розповіді про героїчні вчинки наших оборонців.”)
Висновок. Переважна більшість дітей (68.36%) у дослідженні – дошкільнята (3-5 років). Лише 38.34% регулярно відвідують заходи, тоді як 43% беруть участь періодично. Патріотичне виховання через музику підтримують 95.54% батьків.
Традиції співу та танців у родинах підтримує трохи менше половини сімей (44.22%). 93.31% батьків вважають виховання на локальних традиціях дуже важливим.
Більшість дітей бере участь у святкових заходах, але не всі систематично. А українські народні пісні та традиції, на думку респондентів, мають сильний вплив на патріотичне виховання.
Локальні традиції мають величезну підтримку серед батьків. Що можна покращити, на думку батьків? Поглибити інтеграцію народної культури у виховання. Розширити репертуар народних пісень у дитячих садках і школах. Стимулювати батьків залучати дітей до родинних традицій.
Аналіз опитування показав, що 94% батьків підтримують виховання дітей на локальних традиціях. Це свідчить про запит суспільства на більш активне впровадження саме регіонального компоненту у навчальні програми.
Що означає локальний патріотизм у вихованні?
- Знайомство дітей не тільки із загальноукраїнськими, а й регіональними піснями, традиціями, обрядами, ремеслами.
- Підкреслення ролі місцевих героїв, діячів культури та історії у формуванні патріотичної свідомості.
- Відродження сімейних традицій – адже саме в родині формується повага до власної культури та її передача наступним поколінням.
Які проблеми в виховання локального патріотизму показало опитування?
- Формальне вивчення народної культури – у багатьох випадках знання дітей обмежуються загальними традиціями, без прив’язки до їхнього рідного краю.
- Недостатня підтримка на рівні освіти – програми часто орієнтовані на загальнонаціональний контекст, тоді як регіональний матеріал залишається у тіні.
- Послаблення родинних традицій – 48% сімей не мають традиції співати українські пісні чи танцювати, що свідчить про втрату культурної спадщини на побутовому рівні.
Що можна зробити?
Інтегрувати локальний компонент під час виховного й освітнього процесу – проводити уроки та заходи, присвячені історії, культурі та традиціям конкретного регіону.
Популяризувати місцеві пісні, казки, легенди – зберігати фольклор своєї місцевості через дитячі вистави, пісенні конкурси та квестові програми.
Залучати сім’ї до відродження традицій – створювати спільні ініціативи між школами, садочками та громадами, які сприяли б відродженню культурних практик у родинах.
Популяризувати локальних діячів та історичні постаті – важливо, щоб діти знали не лише про національних героїв, а й про тих, хто творив історію їхнього краю.
Головний висновок
У ГО “Баба Єлька” кажуть, що патріотичне виховання не має обмежуватися лише загальними українськими цінностями. Воно повинно будуватися на місцевій культурній основі, адже тільки через розуміння своєї малої батьківщини дитина зможе відчути справжню приналежність до української нації.
Локальна культура – це фундамент національної ідентичності. Відродження її у вихованні дітей зробить їх не лише патріотами, а й носіями справжніх традицій, які не втратять своєї унікальності у глобалізованому світі.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: